В інтерв’ю до третьої річниці початку повномасштабної російської агресії проти України єпископ-помічник Київсько-Житомирський наголошує: з одного боку, серце наповнює вдячність Богові за те, що Україна вистояла; але з іншого — є відчуття великої несправедливості та втоми.
Як Президент релігійної місії «Карітас-Спес», єпископ Олександр Язловецький розповів в інтерв’ю для Vatican News про допомогу потребуючим і постраждалим від війни.
Посилити молитву, «бо йдеться не лише про мир в Україні, а й про мир в усіх європейських країнах і в усьому світі»: до цього закликає єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ в Україні Олександр Язловецький. Під час розмови, що відбулася напередодні третьої річниці початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, єпископ говорив про те, з якими думками люди підходять до цієї трагічної дати, та про деякі духовні ініціативи з цієї нагоди. Він також є президентом релігійної благодійної місії «Карітас-Спес», а тому частина розмови присвячена темі солідарності — зокрема, міжнародної. Допомога, що надходить через мережу Карітасу є виявом близькості всієї Католицької Церкви, яка підтримує українців і молитовно, і матеріально.
— Ваше Преосвященство, які думки у Вас пробуджує наближення третьої річниці повномасштабної війни?
— Перш за все, почуття великої вдячності Богові за те, що, незважаючи на три роки вторгнення з боку найбільшої країни світу — адже росія займає близько 11% земної поверхні, — ми існуємо як нація, існує наша мова і культура. Ми відчуваємо цю вдячність, бо бачимо, що Бог нам допомагає; бачимо, що молитва приносить плоди. За нас молиться багато християн, Святіший Отець молиться за нас, і ми бачимо, що Бог вислуховує ці молитви і приходить нам на допомогу.
Наші віруючі прожили ці три роки, покладаючи надію на Господа, який є Царем миру. Про це свідчать також теми, яким наші римо-католицькі єпископи присвячували кожен рік війни. Перший рік широкомасштабного вторгнення росії в Україну був проголошений Роком Святого Хреста; проголошуючи його, єпископи ще не знали, що ось-ось почнеться війна. Другий рік був присвячений Божому Милосердю: ми дуже просили Бога прийти нам на допомогу і зупинити цю війну. Останній, 2024 рік, був присвячений святому Архістратигові Михаїлу. Це почуття великої вдячності Богові супроводжується також відчуттям великої несправедливості — а іноді, правду кажучи, й відчаю, бо десятки безпілотників, іноді балістичні ракети майже щоночі атакують наші міста. Таким чином, кожна війна — це великий біль.
Україна не є агресором. Це країна, яка мирно розвивалася і прагнула належати до сім’ї європейських народів, бо поділяє європейські цінності. Кілька днів тому — бо загалом про статистику не говорять багато — наш президент Зеленський заявив про 46 тисяч українських солдатів, загиблих у цій війні, понад 300 тисяч поранених і десятки тисяч зниклих безвісти або утримуваних росією в полоні. Також серед цивільного населення нараховується майже 10 тисяч загиблих і майже 18 тисяч поранених. Ми не можемо порахувати кількості цивільних, убитих на окупованих територіях, — наприклад, у Маріуполі. Росія викрала і депортувала 19,5 тисяч дітей. Від початку війни 600 українських дітей загинули а 1600 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Вся ця статистика іноді доводить до відчаю; але згодом, як віруючі люди, ми повертаємо свій погляд до Господа і намагаємося рухатися далі.
— Владико, які ініціативи ви організовуєте на рівні дієцезії та на рівні місії «Карітас-Спес», Президентом якої Ви є, щоби вшанувати цю річницю?
— Насамперед хотів би згадати про звернення, яке наші єпископи підготували для наших вірних з нагоди третьої річниці війни. У цьому зверненні єпископи нагадують, що Папа Франциск присвятив цей Ювілейний рік темі надії. Єпископи наголошують, що наша надія завжди в Господі, який не розчаровує, і висловлюють подяку українським військовим, що захищають нашу країну. Звучать слова солідарності з родинами військових, з благодійниками, лікарями, пораненими та українцями, які змушені проживати за кордоном. Далі єпископи з вдячністю згадують дипломатичні зусилля Святого Престолу і Папи Франциска, який не втомлюється закликати світ до молитви за Україну. Єпископи просять, щоб цей день, 24 лютого, був днем посиленої молитви і посту. Хворих запрошують єднати свої страждання зі стражданнями Христа і жертвувати їх за Україну. Все це в намірі за навернення грішників та за довгоочікуваний справедливий мир.
Що стосується Карітасу, то 24 лютого для нас — робочий день. Але ввечері, оскільки ми є релігійною організацією, разом із Карітасом УГКЦ наші працівники організували спільну молитву за мир у нашій країні. Ця молитва відбудеться у римо-католицькому храмі св.Миколая, який для нас тут, у Києві, є символічним місцем, адже він теж є свідком війни: на початку вторгнення він став складом для гуманітарних вантажів, що прибували в Україну з різних куточків світу. Перед ним розвантажували машини з допомогою, яку потім везли до зруйнованих міст. Однак нещодавно [ред. 20 грудня 2024 р.] балістичні ракети впали і вибухнули за кілька метрів від цієї церкви. Храм був пошкоджений, історичні вітражі знищені. Тому ми прагнемо провести спільну молитву за мир у цьому храмі. Після спільної молитви ми також хочемо організувати онлайн-зустріч, під час якої провідники Caritas Internationalis та Карітасу Європи матимуть змогу звернутися до нас зі словами підтримки, а ми зможемо висловити нашу вдячність за допомогу, яка надходить від усіх організацій Карітасу з усього світу.
— Якими є найбільші гуманітарні виклики в цей час в Україні? І як Карітас-Спес старається допомагати людям долати ці виклики?
— Коли починається війна чи будь-яке інше лихо, корисною є будь-яка допомога, яку лиш можемо уявити. За допомогою міжнародних партнерів ми намагаємося реалізувати багато проєктів у різних сферах. Зараз у нас близько 54 центрів допомоги, розкиданих по всій країні, через які ми стараємося роздавати продукти харчування, предмети першої необхідності, засоби гігієни; намагаємося надавати психологічну підтримку, допомагаємо з ваучерами на продукти чи медикаменти. Особливо стараємося організовувати відпочинок для дітей — як тут, в Україні, так і за кордоном. Насамперед, залучаємо дітей із родин військовослужбовців. Намагаємося відновлювати зруйновані будинки і квартири, які розташовані поруч із зонами бойових дій, адже там досі живе дуже багато родин, ба навіть повертаються деякі сім’ї, які раніше виїхали звідти. Ми продовжуємо проєкти, розпочаті ще до війни: підтримуємо дітей з інвалідністю, які під час війни залишилися дещо забутими; допомагаємо літнім людям, які опинилися у великій скруті.
— Чи далі надходить допомога від ваших міжнародних партнерів, і чи не зменшилася вона?
— Наразі ми працюємо з понад сотнею міжнародних партнерів, і з початку війни ми отримали близько 45 мільйонів євро на всі ці проекти. На щастя, допомога не зупиняється. Міжнародні організації, і в першу чергу Карітас у європейських країнах — але не тільки — не залишають нас наодинці. Їхня допомога є для нас вираженням солідарності всієї Католицької Церкви, що не тільки молиться за нас, але й допомагає нашому народові, який війна поставила в дуже складну ситуацію. Однак, якщо порівнювати з початком війни, то ця допомога поступово зменшується. Цього, 2025 року, ми плануємо реалізувати проєкти на суму близько 6 мільйонів євро. У попередні роки, натомість, цифри були такими: у 2022 році — майже 8 мільйонів, у 2023 році — майже 15 мільйонів, у 2024 році — майже 17 мільйонів. Але ми завжди вдячні за допомогу, яка надходить.
— З яким посланням Ви б хотіли звернутися до католиків світу в контексті цієї сумної річниці?
— Якщо говоримо про католиків, то припускаємо, що це віруючі люди; а тому я просто хотів би підкреслити, що потрібно усвідомлювати: це не просто війна — це ще одна спроба диявола розпочати третю світову війну. Війна завжди несе смерть, біль, страждання, ненависть, несправедливість і дуже багато гріха. Диявол сподівається на «рясні жнива». Тільки люди молитви і миру можуть зупинити цю війну. Тому мій заклик, особливо зараз, коли так багато говориться про мир і робляться перші кроки до його встановлення, — посилити нашу молитву, бо йдеться не лише про мир в Україні, а й про мир в усіх європейських країнах і в усьому світі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
