24 лютого — треті роковини повномасштабного російського вторгнення в Україну. Цьогоріч цей день на державному рівні було проголошено Національним днем молитви.
У коментарі для CREDO єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький розповів, що сьогодні у катедральному соборі св. Олександра у Києві протягом дня триває невпинна адорація Пресвятих Дарів: люди змінюють одне одного щогодини, щоб молитва ні на мить не припинялася. Єпископ також повідомив, що ввечері відправлятиме Святу Месу у намірах миру в Україні і поділився своїми роздумами про значення цього дня для кожного з нас — і про ключову роль Бога у долі нашої держави.
— Третя річниця повномасштабного вторгнення в Україну для нас, звичайно, має сумний характер, оскільки з цього дня все змінилося: у нашому житті, у нашому душпастирстві, і у багатьох речах ми були — і залишаємося донині — обмежені. Це також день великої жалоби за всіма нашими загиблими героями-захисниками. Ми єднаємося у співчутті до наших поранених воїнів, які мають пройти непростим шляхом відновлення здоров’я — фізичного, психічного і духовного.
У цей день ми, звісно, дивимося й уперед — і, аналізуючи вже пройдений шлях, розуміємо: дуже багато речей, на які ми покладалися протягом цих років, виявилися не надто певними. Ми дуже часто чуємо, що завдячуємо всім лише нашій самовідданості і нашому українському героїзму; але втома приходить не тоді, коли ми це плануємо і цього хочемо.
Ми бачимо, що багато хто з нас знесилений, втомлений, можливо і зневірений. Ми покладали великі надії на наших партнерів, але й тут виявилося не все гаразд. Тому у цей момент ми маємо визнати нашого найкращого і єдиного партнера — Господа, Володаря історії, про якого ми іноді забуваємо. Ми забуваємо про Нього, коли маємо земних партнерів і підтримку, коли переконані, що самі можемо вершити історію світу, — але насправді це не так.
Сьогоднішній день Верховна Рада проголосила Національним днем молитви. Ми знаємо, до кого маємо звертатися. Ми знаємо наміри, у яких маємо молитися. Ми сьогодні вчергове визнаємо, що все у житті взаємопов’язане, і наші стосунки з Господом, наша молитва, її якість і плідність мають прямий зв’язок з історичними подіями.
Користуючись нагодою, запрошую кожного з нас у цей день молитви і посту визнати свої провини: коли ми не стояли на боці Бога, коли, зранені війною, виправдовували нею все — і поводилися не так, як слід поводитися християнам, дітям Небесного Отця. Сьогодні ми молимося про справедливий мир для нашої держави, щоби Господь вчергове втрутився в історію нашого народу. Молимося і за навернення агресора, за наших ворогів, щоб Господь торкнувся їхніх сердець і поставив усе на свої місця — так, як Він вміє це робити. Молимося за тих, хто потерпає від війни, за цілий наш народ, за всіх ослаблених, нагадуючи, що сила наша — у Бозі. І, переживаючи сьогоднішній день, маємо визнати: цей день загального молитовного єднання дуже потрібен нам у час політичної турбулентності, незгод, перемін. Нам необхідно бути разом і йти тією стежкою, яку буде відкривати нам Господь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
