Роздуми над Божим Cловом cереду VI звичайного тижня, рік І
Того часу Ісус з учнями прийшли до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього. І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: «Щось бачиш?» Підвівши погляд, той каже: «Бачу людей… бачу, ходять, мов дерева».
Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, видужав і бачив усе виразно.
І Він відіслав його додому, кажучи: «До села не заходь».
Що може бути гірше від фізичної сліпоти? Сліпота серця і душі! Сліпота, яку спричиняє в мені гріх. Сліпота, через яку я перестаю бачити Бога і ближнього. Сліпота, яка не дозволяє мені побачити широкого горизонту життя, який мені показує та дарує Бог. Сліпота, з якої може мене зцілити лише Він. Однак, чи я цього хочу?… Чи не призвичаївся я до темноти настільки, що боюся побачити правдиве світло?…
Благай Господа, щоб доторкнувся до тебе. Дозволь Йому, щоб завдяки Таїнствам та молитві Він вивів тебе «за село», в якому живеш, як сліпого з Євангелія. І можливо, як і його, Він зцілюватиме тебе поступово. Будь терпеливим і дай Йому час. Не кажи: не маю часу…
фінансово.
Щиро дякуємо!
