Блог Вікторії Рудич

Думати інколи боляче

08 Серпня 2014, 11:53 1436 Вікторія Рудич
Вікторія Рудич

Часом одній людині може здаватися, що інша людина володіє надлюдськими здібностями й може їх умить продемонструвати за окрему плату. А якщо конкретніше,  то в спеку під палючим сонцем дуже складно пам’ятати розміри та кольори усіх футболок (яких, може, 500, а то й більше) та ще й порадити котрусь п’ятьом, які одночасно щось питають й чекають миттєвої відповіді. Що вже й говорити про думати…думати-таки інколи боляче.

Я помітила, що починаю цінувати працю інших людей лише тоді, коли сама здобуду подібний досвід. От, наприклад, колись мені здавалося, що робота офіціанта – проста й невибаглива, а тому нащо давати ще якісь чайові людям, які й так під кінець дня отримають зарплатню. Але коли сама була офіціанткою й мусила по сім годин ходити з тацею, зрозуміла, що ця праця вимагає поваги й відповідної оплати. Подібне й з учителями: ну що складного в чотирьох уроках по 45 хв, щось собі побалакав, та й пішов додому о 15:00, але скажіть це бодай одному вчителю й ви побачите в його очах велике здивування, якщо не почуєте його. Цей список можна продовжувати довго. Кожна професія чи заняття має свої складнощі й моменти, коли думати таки боляче. Для мене важливо, щоб «боляче» було не постійно,  бо тобі робота перетворюється на каторгу, а це вже зле.

І ще трошки з останнього досвіду продавця чудових футболок. Якось підійшов дідусь з хлопчиком, мабуть, онуком. Спека нестерпна, люду не злічити. Та й дідусь питає щось онукові, а той бідненький, ні на що ствердно не реагує, просить діда йти звідси, а дідо ніяк не заспокоїться, з любові хоче онукові щось гарне придбати. А я, натомість, й дідові помогти не можу, бо той не тямить, що вибрати, й малого нервую, бо ж ніби з дідом за одно. Складне становище. І як же тут думати буде «не боляче»? Крім того, ще паралельно людей надцять вимагають уваги. Скінчилося усе тим, що хлопчина розплакався, дідо таки купив йому футболку, якої він не хотів, а мені було вкрай ніяково, бо я за це ще й гроші узяла.

Можливо, думати, часами й боляче, але ж це не означає, що потрібно здаватися, правда? 

Футболки


У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

    [recaptcha]

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: