Цьогорічне молитовне чування в ніч проти 25 квітня 2026 року було організоване Комісією душпастирства молоді.
Як повідомляє РКЦ в Україні, чування розпочалося словами привітання о.Миколи Бистрицького, відповідального за душпастирство молоді в Кам’янець-Подільській дієцезії та співорганізатора заходу. Звертаючись до присутніх, він подякував кожному, хто відгукнувся на запрошення, і закликав: «Нехай Господь дасть нам благодать пережити Його близькість».
До молоді також звернулася голова Молодіжної ради Анна Петрова, яка представила діяльність ради та презентувала новий проєкт «Зерно відповідальності», покликаний залучити молодих християн до активного служіння та відповідального ставлення до свого покликання.
Євхаристію очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Едуард Кава.
Хранитель Всеукраїнського санктуарію Бердичівської Богородиці о.Віталій Козак OCD, наголосив на важливості прийняття того напрямку, який пропонує Бог: «Є той, хто пропонує, і той, хто відповідає. Для кожного з вас Господь має щось унікальне».
У проповіді єпископ Едуард роздумував над історією навернення Савла. Він порівняв наші життєві плани з «конем», на якому ми часто впевнено їдемо, не помічаючи Бога:
«Ми думаємо, що приїхали поспівати, відпочити і не плануємо нічого змінювати, бо маємо свій план, знаємо, ким хочемо бути. Так думає більшість із нас. А знаєте, що думає Бог? Він із цього сміється. Хочеш Бога насмішити — розкажи Йому про свої плани.
Коли Савло їде до Дамаска, він переконаний, що має рацію, і не сподівається, що хтось може це змінити. Так і багато з нас думає, що ніхто не змінить наших планів. Бог хоче, щоб ти впав зі свого “коня” — позбувся того, на що хибно покладаєш надію».
Також єпископ Едуард Кава наголосив на важливості читання та прийняття Божого Слова.
Єпископ поділився історією свого покликання, зазначивши, що ніколи не прагнув високих посад, а лише хотів бути звичайним братом-францисканцем: «У моєму житті Бог чинить так, як хоче. Якби я міг повернутися у свої 17 років, я би без вагань обрав цей шлях знову».
Сестра Маргарита, назаретанка, розповіла про свій шлях від захоплення субкультурою металістів до усвідомлення, що серце створене не для однієї людини, а для служіння багатьом.
Своїм досвідом віри у сімейному житті поділилося подружжя Костянтина та Станіслави.
Програма чування включала дві частини адорації Пресвятих Дарів. Це був час молитви, яку супроводжували роздуми молоді й музичний супровід хору під керівництвом о.Миколи Бистрицького.
Молитва Розарію була доповнена театралізованою постановкою «тіней», де молоді актори мовою жестів допомагали глибше пережити таємниці життя Христа.
Тиха адорація стала для багатьох моментом істини: «Це момент, коли ти виходиш у пустелю, де є тільки ти та Ісус», — наголошував о.Микола під час молитви.
Завершилося чування молитвою Утрені на світанку.
Фото: Станіслава Бистрицька
фінансово.
Щиро дякуємо!
