Перше читання: Суд 11, 29-39а
У ті дні Дух Господній зійшов на Єфту, і він перейшов Гілеад і Манассію, далі двигнувся на Міцпу гілеадську й звідтіль прибув до синів Аммона. І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: «Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки, то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення». І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки. І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму. Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля. Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами і танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки. Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: «Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила! Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова». Вона відказала йому: «Батеньку мій! Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зо мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона». Просила вона лише в батька свого: «Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво». Він відказав: «Іди!» І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво. Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій.
Псалом: Пс 40(39)
Приходжу Божу виконати волю
Блажен муж,
який на Господа поклав своє довір’я,
хто не пристає до зухвальців,
ані до тих, що збочують у брехню.
Жертви й офіри Ти не хочеш,
вуха відкрив у мене.
Ти всепалення й жертви за гріх не домагався.
Тоді сказав я: «Ось я приходжу.
У сувої книги написано про мене:
Чинити твою волю, Боже мій, я радий,
і твій закон у мене в серці».
Я оповів про справедливість на великім зборі,
не затуляв я уст моїх, Господи, Ти знаєш.
Євангеліє: Мт 22, 1-14
У той час Ісус у притчах промовляв до первосвящеників і старших народу: «Схоже Царство Небесне на одного чоловіка – царя, який справив весілля своєму синові. Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти. Тоді знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось, я приготував мій бенкет; моїх волів і годовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля! А вони, знехтувавши, відійшли: один – на своє поле, другий – на свій торг; інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними й повбивали. Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивців і спалив їхнє місто. Тоді каже своїм рабам: Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними, то йдіть на роздоріжжя і, кого тільки зустрінете, кличте на весілля. Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли – і злих, і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми. Цар прийшов подивитися на тих, які зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг, і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав. Тоді сказав цар слугам: Зв’яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів. Адже багато запрошених, та мало вибраних!»
Коментар: о. Олег Сартаков
Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Гостями весільними стали всі, кого тільки слуги спромоглися зібрати на дорогах, всі, кого тільки зустріли – злі і добрі, так що весільна світлиця була гостей повна. Проте був там чоловік, що не був убраний у весільну одіж. Йому сказав цар: «Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?» А той мовчав. Відтак зовнішнє стало знаком внутрішнього. Святий Жан Марія Віанней твердив, що багато християн подібні до весняних квітів, що в’януть при першому подиху спекотливого вітру, і додавав: «Ах, діти мої, скільки ж є людей, віра яких нічого не варта! Чому так мало християн, які прагнуть своїми діями догодити лише Богові?»
Хто ж не здобув внутрішнього світла, той живе назовні, де є темрява і скрегіт зубів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
