Фатіма – знак часу

Щоб бути з нами у важкі хвилини,

і, врешті, щоб через чудо сонця показати, що Її Непорочне Серце таки переможе…

Думаю, що це далеко не всі причини, задля яких Пресвята Діва об’явилась у Фатімі. Як на мене, то коли б так добре подумати, (а ще краще помолитись), то перелік можна було б збільшити щонайменше втричі. Якось мені навіть здалося, що ми занадто часто асоціюємо ці явлення з якимись загальнолюдськими подіями, до того ж віддаленими в часі. А тим часом Богородиця до кожного приходить особисто.

Мене врятувала Мама!

З Андрієм я познайомилась на реколекціях. Його зовнішній вигляд був жахливим: вкриті рубцями руки, на спині – татуювання. Виявилось, що свого часу він «підсів на голку». Дійшов до такого стану, що почав виносити речі з дому, не приходити на ніч. Одного разу його батьки, будучи у розпачі, поїхали до Фатіми, щоб там просити Марію про навернення сина. Коли повернулись, то побачили вже зовсім іншого Андрія. Він плакав і говорив: «Мене врятувала Мама!»

Натомість, з Анною ми товаришуємо вже багато років. Сьогодні вона – черниця. Коли її покликання висіло на волоску, хтось подарував їй книжку про Фатіму. Відтоді вона вважає себе найщасливішою монахинею на світі.

Як це було?

Невеличка місцевість під назвою Фатіма знаходиться 130 км. на північ від столиці Португалії. Саме там проживали Лючія, Гіацинта та Франциск – троє дітей-пастушків, через котрих світ отримав вражаючу звістку із Неба. Спочатку їм тричі являвся Ангел Миру, навчаючи молитися та жертвувати свої малі прикрощі і страждання за навернення грішників. Він також продиктував їм молитву прославлення Пресвятих Дарів і навіть їх причастив.

Але вже через пів року, 13 травня 1917 року, бавлячись в долині Кова-да-Ірія, діти побачили осяйну постать Жінки. Вона сказала їм, що прийшла з Неба і попросила щодня молитись на вервиці в намірах миру. Після цього Пресвята Діва являлась дітям ще п’ять разів, кожного 13-того числа місяця. Останній раз вона прийшла 13 жовтня. Тоді близько десяти тисяч людей, що зібрались в Кова-да-Ірія, стало свідками загальновідомого чуда, званого «танець сонця». Після великої зливи на небі з’явилося сонце у вигляді срібного щита, яке з шаленою швидкістю наближалось до землі. Час від часу воно зупинялось, виконуючи при цьому неймовірної краси танець. Його ж проміння виблискувало всіма кольорами веселки. Коли явище припинилось, люди помітили, що їхнє вбрання повністю висохло. Того ж дня Богородиця назвала себе Матір’ю Святої Вервиці. «Не припиняйте молитись на вервиці, – продовжувала вона – бо лише тоді закінчиться війна та настане мир. І не ображайте більше Бога, бо люди і так вже занадто образили Його».

Чи все так добре?

Кожен, хто хоч трохи цікавився історією цих подій, запитає про славнозвісні фатімські пророцтва. Дійсно, Богородиця довірила дітям три таємниці, остання з яких була оприлюднена аж через 83 роки після об’явлень. Марія показала пекельні муки тих, хто добровільно обрав дорогу гріха. Попереджуючи, що за понтифікату папи Пія ХІ почнуться великі страждання: голод, війна, знищення різних національностей, Марія закликала до особливої молитви про навернення Росії та присвячення світу Її Непорочному Серцю. Вона просила жертвувати за це свої вервиці, а також сповідь та причастя у перші суботи місяця. Пресвята Діва сказала, що якщо люди не покаються – світ чекатиме страшна кара. Перш ніж це станеться усі побачать на небі дивне світло. Так теж і сталося. 25 січня 1938 року світом прокотилася звістка про неймовірне полярне сяйво, яке спостерігалось у багатьох європейських країнах. Не минуло й року після цього, як розпочалась найжахливіша війна в історії людства.

13 травня 1986 року, перебуваючи в лікарні після замаху на своє життя, Папа Йоан Павло ІІ велів принести текст третього фатімського пророцтва. У червні 2000 року зміст цієї тайни було оприлюднено. Це був символічний опис великої гори, на вершині якої виднівся хрест. На неї разом з єпископами, священниками, черницями, а також світськими особами, входив Святіший Отець. Серед плачу і тривоги великого зруйнованого міста, він молився біля пошматованих і стікаючих кров’ю тіл мучеників. Коли ж Папа врешті дійшов до Хреста, солдати почали у нього стріляти з луків та пістолетів. Відразу ж після цього з’явився Ангел, котрий, збираючи до кришталевих посудин кров мучеників, зрошував нею землю.

«Моє Непорочне Серце переможе!»

Безперечно, це, здавалося б, апокаліптичне пророцтво не потребує спеціальних коментарів. Вистачить згадати події ХХ-ХХІ століття: дві Світові війни, Жовтневу революцію, фашистську та комуністичну окупації, а сьогодні – хоча б масові терористичні акти чи переслідування християн в Індії, Китаї, Північній Кореї, країнах Близького Сходу. «Якщо ключем до перших двох таємниць є турбота про спасіння світу» – пише кардинал Ратцінгер – «то ключ до останньої – це слова «Покайтеся, Покайтеся, Покайтеся!»

Проте, Богородиця дає світу дуже важливу обіцянку: «Зрештою Моє Непорочне Серце переможе!» На жаль, коли ми про це чуємо, нам здебільшого пригадуються нудні коронки та літанії, які бабці годинами проказують після кожної Святої Меси. І зовсім не дивно, що воно нам вже трохи «проїлося», як і все, до чого люди у вірі схильні так швидко звикати. Але обіцянка Марії – це зовсім не якесь побожне, абстрактне гасло, яке ми вже чули тисячу разів. Воно переплітається зі словами Ісуса: «У світі страждатимете! Та бадьортесь! Я подолав світ!» (Йо. 16, 33). Адже перемога ЇЇ Серця – це перемога самого Христа та усіх, хто з Христом. Це перемога людей, які моляться.

Замість закінчення

Коли мені було 12 років, я прочитала на позакласне читання досить таки товсту книжку Ічіліо Феліччі «Розповідь про Фатіму». Пам’ятаю, як за це мене в присутності всього класу висміяла вчителька української мови. Мовляв, «забагато всіляких дурниць начиталася». Ще й досі, коли згадую про це, стискається серце. Але вже тоді я зрозуміла, що для мене мій Бог – найдорожчий у світі. А Фатіма – це лише черговий знак часу. Чи розпізнають його люди сьогодення?

При написанні статті було використано книжку о. Валер’яна Мороза «Мати Божа спонукає», Документ Конгрегації Віровчення на тему об’явлень у Фатімі, а також документальний фільм «Фатіма», зроблений Католицьким Медіа-Центром.