Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати?
Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати.
Я – мого любого й мій любий – мій, він, що пасе отам поміж лілеями.
Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами.
Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.
Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.
Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.
Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, –
одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:
«Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»
В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.
І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.
(П.п. 6)
фінансово.
Щиро дякуємо!
