Римо-кат.: Св. Томи Аквінського
Спомин
Греко-кат.: прпп. Павла Тивейського і Йоана Кущника
Римо-католицький календар
Св. Томи Аквінського
Спомин
Перше читання
Євр 10, 32-39
Читання з Послання до євреїв
Брати:
Згадайте перші дні, коли ви, тільки що просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань: ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали. Ви бо й разом із в’язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.
Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.
Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 37(36), 3-4. 5-6. 23-24. 39-40 (П.: пор. 39а)
Мене спасає міць десниці Бога
Вповай на Господа й чини добро, *
щоб жити на землі й безпечним бути.
Втішайся в Господі, *
і Він сповнить тобі бажання твого серця.
На Господа здай твою дорогу; *
вповай на Нього, і Він учинить;
виведе, як світло, твою правду *
і твоє право, як полудень.
Господь зміцнює кроки чоловіка, *
і його дороги Йому довподоби.
Навіть як і впаде, він не буде лежати, *
бо Господь підтримує його руку.
Спасіння праведним від Господа, *
Він їхнє прибіжище в час скрути.
Господь їм допомагає і їх спасає; +
спасає їх від беззаконних і зберігає, *
бо вони до Нього прибігають.
Спів перед Євангелієм
Пор. Мт 11, 25
Алілуя, алілуя, алілуя
Прославляю Тебе, Отче, Господи землі і неба
що таємницю царства відкрив немовлятам
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 4, 26-34
+ Слова Євангелія від святого Марка
Ісус промовив до народу:
«Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, – насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали».
І мовив: «До чого прирівняємо Царство Боже – або у якій притчі ми його появимо? Воно – немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись».
І багатьма такими притчами Він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив Він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
прпп. Павла Тивейського і Йоана Кущника
Ап. – 1 Пт. 58 зач.; 1,1-2. 10-12; 2, 6-10.
1. Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2. згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться! 10. Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11. Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати. 12. І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати. 6. Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» 7. Вам, отже, що віруєте, – честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, – він став головним на углі, 8. каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені. 9. Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; 10. ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
Єв. – Мр. 53 зач.; 12, 1-12.
1. І почав до них промовляти притчами: “Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. 3. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого він послав, а вони того – вбили. Та й багато інших – їх вони або побили, або повбивали. 6. Ще мав єдиного сина улюбленого – і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. 9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. 11. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!” 12. І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
фінансово.
Щиро дякуємо!
