Римо-кат.: П’ятниця після Попільної Середи
Греко-кат.: Порфирія, єп. Газського
мч. Севастьяна
мч. Фотина
Римо-католицький календар
П’ятниця після Попільної Середи
Перше читання
Іс 58, 1-9
Читання з Книги пророка Ісаї
Так говорить Господь Бог:
«Кричи на все горло, не стримуйсь! Піднеси, немов сурма, твій голос! Вкажи моєму народові його злочини, домові Якова його переступи! Вони день-у-день Мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько.
„Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як Ти не знаєш?”
Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі.
Хіба такий піст Мені довподоби, день, коли хтось умертвлює себе? – Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господеві вгодним?
Ось піст, який Я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись.
Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і Він скаже: – «Ось Я!»»
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 51(50), 3-4. 5-6аб. 18-19 (П.: пор. 19а)
Серце смиренне не відкинеш, Боже!
Помилуй м’я, Боже, з милости Твоєї; *
з великого милосердя Твого зітри мої провини.
Обмий мене повнотою від вини моєї, *
очисть мене від гріха мого.
Провини бо мої я знаю, *
і гріх мій завжди передо мною.
Тобі, Тобі єдиному, згрішив я, *
і зло на очах Твоїх учинив я.
Ти бо не любиш жертви, *
і всепалення, коли б я й дав, Ти не хочеш.
Жертви Богові – дух сокрушенний: *
серцем сокрушенним і смиренним Ти, Боже, не нехтуєш.
Спів перед Євангелієм
Ам 5, 14
Хвала Тобі, Слово Боже
Добра шукайте, не зла, щоб могли жити
і щоб Господь, був із вами.
Хвала Тобі, Слово Боже
Євангеліє
Мт 9, 14-15
+ Слова Євангелія від святого Матея
Після того, як Ісус повернувся з гадаринського краю, приступили до Нього учні Йоана й кижуть: «Чому ми й фарисеї постимо багато, а Твої учні не постять?»
Ісус відповів їм: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Порфирія, єп. Газського
мч. Севастьяна
мч. Фотина
Іс. 3, 1-14.
1. Ось Владика, Господь сил, забере з Єрусалиму і з Юди підпору й підтримку, усяку підпору хліба й усяку підпору води; 2. хороброго і воїна, суддю і пророка, ворожбита й старця, 3. п’ятдесятника і знатного, дорадника, заклинача й чародія. 4. Я дам їм хлопців за князів, і діти пануватимуть над ними. 5. Один одного в народі утискатиме, кожен свого сусіда; хлопець устане на старого, нікчема – на знатного. 6. Брат брата хапатиме в домі свого батька: «В тебе є плащ, будь над нами князем! Нехай оця руїна буде під рукою в тебе!» 7. А він того дня відкаже: «Я не вмію гоїти ран, і в хаті у мене нема ні хліба, ні плаща. Не робіть мене князем над народом!» 8. Ось захитається Єрусалим і впаде Юда, бо язик їхній і діла їхні -проти Господа, і вони зневажають величний зір його. 9. Вираз їхнього обличчя проти них свідчить; вони явно, як Содом, про свій гріх розповідають, вони його не криють. Горе їм! Бо самі на себе зло накликають. 10. Скажіте: Щасливий праведник, бо він споживатиме плоди своїх учинків! 11. Горе ж беззаконникові, лихо на нього! Бо за діла рук його буде йому й відплата. 12. Недоросток гнобить мій народ; жінки ним правлять. Народе мій! Правителі твої на манівці тебе зводять, руйнують дорогу, якою ти простуєш. 13. Господь устає на суд, стоїть, щоб судити народ свій. 14. Господь виступає на суд проти старших свого народу та його князів: «Ви спустошили виноградник; загарбане в бідного – по хатах ваших.
Бт. 2, 20 – 3, 20.
20. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної. 21. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. 2. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. 23. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка.” 24. Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. 25. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися. 1. З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?” 2. Жінка відповіла змієві: “Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. 3. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”.” 4. І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! 5. Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.” 6. Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. 7. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. 8. Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. 9. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: “Де ти?” 10. Той відповів: “Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався.” 11. Він же сказав: “Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?” 12. Чоловік відповів: “Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв.” 13. Тоді Господь Бог сказав до жінки: “Що ти це наробила?” Жінка відповіла: “Змій обманув мене, і я їла.” 14. Отож Господь Бог сказав до змія: “За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. 15. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту.” 16. А жінці сказав: “Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою.” 17. Адамові ж сказав: “За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. 18. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. 19. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох.” 20. Тоді Адам дав своїй жінці ім’я Ева, бо вона була мати всіх живих.
Прип. 3, 19-34.
19. Господь мудрістю заснував землю, | він розумом утвердив небо. 20. Його знанням розсілися глибини, | і хмари скрапують росою. 21. Мій сину! Бережи розум і обачність; | нехай не зникають з-перед очей у тебе, 22. і вони будуть життям душі твоєї, | окрасою твоєї шиї. 23. Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, | і нога твоя не спотикнеться. 24. Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, | коли лягатимеш, сон твій буде солодкий. 25. Не бійся ні переляку раптового, | ані напасти злих, коли нагряне, 26. бо Господь буде безпекою твоєю | і збереже ногу твою від пастки. 27. Не затримуй добра від того, кому воно належить, | коли рука твоя здоліє це зробити. 28. Не кажи ближньому: “Йди геть, потім прийдеш, | дам узавтра”, – коли є у тебе щось. 29. Не куй зла на твого ближнього, | коли він з тобою перебуває в довір’ї. 30. Не сварися з чоловіком без причини, | якщо він тобі зла не заподіяв. 31. Насильникові не завидуй, | не наслідуй його поведінки, 32. бо розбещений для Господа осоружний, | з праведниками ж його дружба. 33. Прокляття Господа в домі злого, | а житло праведника він благословляє. 34. З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку.
фінансово.
Щиро дякуємо!
