Римо-кат.: Благовіщення Господнє (Урочистість)
Греко-кат.: прп. ісп. Теофана Сигріянського
Григорія Двоєслова, папи Римського
Римо-католицький календар
Благовіщення Господнє (Урочистість)
Перше читання
Іс. 7, 10-14
Читання з Книги пророка Ісаї
Господь заговорив до Ахаза, такими словами: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!»
Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа».
Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Приходжу, Боже, чинити Твою волю
Жертви й офіри Ти не хочеш, *
вуха відкрив у мене.
Ти всепалення й жертви за гріх не домагався. *
Тоді сказав я: «Ось я приходжу.
У сувої книги написано про мене: +
Чинити Твою волю, Боже мій, я радий, *
і Твій закон у мене в серці».
Я оповів про справедливість на великим зборі, *
не затуляв я уст моїх, Господи, Ти знаєш.
Не заховав я в моїм серці Твою справедливість; *
я розповів про Твою вірність і Твоє спасіння.
Не затаїв Твоєї ласки й вірности Твоєї *
перед великим збором.
Друге читання
Євр 10,4-10
Читання з Послання до євреїв
Брати:
Неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи. Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: „Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже”».
Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: «Ось я іду вчинити твою волю». Касує, отже, перше, щоб установити друге. Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Слава Тобі, Царю віків
Слово стало Тілом і оселилося між нами,і ми славу Його бачили
Слава Тобі, Царю віків
Євангеліє
Лк 1,26-38
Слова Євангелія від святого Луки
Бог післав свого ангела Гавриїла у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до Діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія.
Ввішовши до Неї ангел, сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками».
Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.
Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось Ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця».
А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?»
Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості і зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога».
Тоді Марія сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
прп. ісп. Теофана Сигріянського
Григорія Двоєслова, папи Римського
Іс. 13. 2-13
2. Підніміть стяг на горі лисій, кликніть воєнним кличем, махніть рукою, щоб увіходили вони крізь княжі брами! 3. Щоб вилити мій гнів, я повелів моїм посвяченим воякам, я витязів моїх покликав, що раді моїй славі. 4. Ось гомін по горах, немов сила народу. Ось гамір царств і зібраних народів: Господь сил чинить перегляд бойового війська. 5. Вони прийшли з далекої країни з самого краю неба – Господь і знаряддя його гніву, щоб зруйнувати всю землю. 6. Ридайте, бо день Божий близько, він надійде як спустошення від Всемогутнього! 7. Тому руки в кожного зомліють, серце в кожного розтане. 8. Вони злякались: болі та судороги їх ухопили, їх корчить, немов породіллю. Стуманівши, глядять один на одного; лиця в них розжарились. 9. Ось день Господній наступає невблаганний; обурення й палкий гнів, щоб обернути землю на пустиню та загладити грішників з неї. 10. Тому небесні зорі та їхні Косарі не дадуть свого світла; сонце, сходячи, потемніє, і місяць не буде більше світити. 11. Я покараю світ за його злобу, безбожників за їхній злочин. Покладу край гордині пишних, принижу бундючних тиранів. 12. Зроблю людей рідкішими, ніж золото щире, смертних – ніж золото офірське. 13. Тому й небо стрясеться, земля зрушиться з свого місця від обурення Господа сил у день його палкого гніву.
Бт. 8. 4-21
4. і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату. 5. А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів’я. 6. По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі, 7. і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі. 8. Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі. 9. Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе. 10. Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега. 11. І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили. 12. Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього. 13. На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, – аж ось поверхня землі була суха, 14. а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла. 15. Тоді Бог сказав до Ноя: 16. “Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою. 17. Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі.” 18. І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів. 19. Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу. 20. Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику. 21. Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: “Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.
Прип. 10. 31 – 11. 12
31. Уста праведника породжують мудрість, | язик розпусний буде відтятий. 32. З уст праведного тече ласка; | з уст грішників – розпуста. 1. Вага фальшива – для Господа гидка, | а вірні важки йому угодні. 2. Як прийде гордість, прийде й ганьба, | з покірливими ж – мудрість. 3. Досконалість праведних вестиме їх, | зрадливих погубить їхнє лукавство. 4. Багатство в день гніву – без користи, | від смерти рятує справедливість. 5. Справедливість чесного вирівнює йому дорогу; | безбожний із-за своєї безбожности гине. 6. Справедливість праведних їх рятує, | підступні заплутаються у власній злобі. 7. Умре безбожний, загине і його надія; | сподівання сильних змарнується. 8. Праведник з біди спасеться, | замість нього ж влетить у неї безбожник. 9. Устами нечестивий губить свого ближнього; | праведники своїм знанням спасуться. 10. Як праведним щастить, радіє місто; | як гинуть грішники, веселі крики лунають. 11. Благословенням праведників місто йде угору, | устами грішників – занепадає. 12. Хто гордує ближнім, той недоумок; | розумний чоловік мовчить.
фінансово.
Щиро дякуємо!
