Роздуми над Божим Словом на четвер V тижня Великого посту
«Того часу припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: “Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком численних народів”» (Буття 17, 3).
Сприймаючи ці слова обмеженим людським розумом, не враховуючи Божих планів, фарисеї вважали себе дітьми Авраама: адже «по крові» це дійсно так і було. Вони мислили земними категоріями: «І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: “Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті повік”» (Йн 8, 52). Богові йдеться про батьківство Авраама, але батьківство іншого роду: він мав бути не тільки тілесним батьком великого народу, але передусім батьком віруючих людей. Подібно й Ісусові йдеться не про земне життя, яке мусить закінчитися смертю, а про вічне життя, яке людина може отримати лише завдяки вірі в Ісуса Христа.
Запитаймо самих себе: «Чи ми часом не міряємо всього в нашому житті лише земними мірками? Чи ми, будуючи власне щастя на землі, враховуємо перспективу вічності?» Подивімося: фарисеї були освіченими в релігійних справах людьми, проте не розуміли речей, що стосуються віри.
фінансово.
Щиро дякуємо!
