Римо-кат.: Понеділок Великодньої октави
Греко-кат.: Світлий понеділок
прп. і ісп. Василія, єп. Парійського
Римо-католицький календар
Понеділок Великодньої октави
Перше читання
Ді 2, 14. 22-32
Читання з Діянь Апостолів
В день П’ятидесятниці Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так промовив:
«Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово.
Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через Нього, як ви самі знаєте, – отого Ісуса, згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; Його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала Його в своїй владі.
Бо Давид про Нього казав: „Я бачив Господа передо мною завжди, бо Він у мене по правиці, щоб я не захитався. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії. Бо Ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси Твоєму святому бачити зітління. Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед Твоїм видом”.
Брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані Його душа не була зоставлена в аді, ані Його тіло не бачило зітління.
Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 16(15), 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11 (П.: пор. 1)
Бог береже нас, Йому довіряєм
або: Алілуя
Бережи мене, о Боже, бо я до Тебе прибігаю. *
Я кажу Господеві: «Ти – мій Господь».
Господь – частка моєї спадщини й моєї чаші:
*
Ти держиш мою долю.
Благословляю Господа, що дав мені пораду, *
що й уночі навчає мене моє серце.
Господь – передо мною завжди; *
тому що Він у мене по правиці, не захитаюсь.
Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, *
і тіло моє спочине безпечно.
Бо не покинеш душі моєї в Шеолі *
і не даси Твоєму побожному уздріти зітління.
Ти мені стежку життя покажеш, *
повноту радощів, що в Тебе;
вічне блаженство *
по Твоїй правиці.
Спів перед євангелієм
Пс 118(117), 24
Алілуя, алілуя, алілуя.
Цей день учинив Господь,
радіймо і веселімся в ньому.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 28, 8-15
+ Слова Євангелія від святого Матея
Коли ангел промовив до жінок, вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити Його учнів.
Аж ось Ісус зустрів їх і каже: «Радуйтеся!» Ті підійшли й кинулися Йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: «Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там Мене побачать».
Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: «Скажіть, що Його учні прийшли вночі й викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати».
Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Світлий понеділок
прп. і ісп. Василія, єп. Парійського
Ап. – Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26
12. Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами. 15. І ставши тими днями Петро серед братів, – зібралось їх разом яких 120, – промовив: 16. «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.
21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, – щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» 23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. 26. І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Єв. – Йо. 2 зач.; 1, 18-28
18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив. 19. Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» 20. А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос.» 21. То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», мовив він. «Пророк ти?» – «Ні», відказав він. 22. Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» 23. Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав.» 24. Були ж посланці з фарисеїв. 25. Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» 26. Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; 27. він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.» 28. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
фінансово.
Щиро дякуємо!
