Римо-кат.: Четвер ХІІ звичайного тижня
Греко-кат.: свщмч. Тимотея, єп. Пруського
Римо-католицький календар
Четвер ХІІ звичайного тижня
Перше читання
Бут 16, 1-12. 15-16
Читання з Книги Буття
Сараї, Аврамова жінка, не родила йому дітей. А була в неї рабиня єгиптянка, на ім’я Агар. Тож Сараї сказала до Аврама: «Господь зробив мене безплідною: ввійди но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй». Послухав Аврам бажання Сараї. І взяла Сараї, Аврамова жінка, свою рабиню Агар єгиптянку, при кінці десятого року, як Аврам оселився в Ханаан-краю, та й віддала її Аврамові, своєму чоловікові за жінку. Ввійшов він до Агарі, й вона зачала. Як же відчула, що зачала, то стала зневажати свою господиню.
Тоді Сараї промовила до Аврама: «Нехай ота зневага до мене та впаде на тебе. Я сама дала тобі в обійми мою рабиню, а вона, відчувши себе вагітною, стала мною погорджувати. Нехай Господь судить між мною і тобою!» Аврам же сказав до Сараї: «Ось у твоїх руках твоя рабиня. Роби з нею що хоч». Запопалася тоді Сараї до неї жорстоко аж вона втекла геть їй з очей.
Зустрів її ангел Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур, і сказав: «Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди прямуєш?» Вона ж відповіла: «Від Сараї, моєї господині, втікаю». Тоді ангел Господній сказав до неї: «Вернися до твоєї господині й покорися під її руку». Далі ангел Господній говорив до неї: «Я сильно розмножу твоє потомство, так що його не можна буде і злічити: таке воно буде численне.» По тому ангел Господній сказав до неї: «Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім’я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу. Він буде дикий чоловік: його рука буде проти всіх, і рука всіх проти нього; він оселиться перед усіми своїми братами».
Ось так Агар породила Аврамові сина й Аврам дав ім’я своєму синові, якого Агар породила, Ізмаїл. Було ж Аврамові вісімдесят шість років, коли Агар породила йому сина.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 106(105), 1-2. 3-4а. 4б-5 (П.: пор. 1)
Хваліте Бога, бо Він дуже добрий
Хваліте Господа, бо добрий, *
бо милість Його повіки.
Хто може розповісти про подвиги Господні, *
усю славу Його розголосити?
Щасливий, хто пильнує право *
й увесь час творить справедливість!
Згадай, о Господи, про мене у благоволінні *
до народу Твого!
Навідайся з Твоєю допомогою до мене, *
щоб я міг бачити Твоїх вибранців щастя,
щоб міг радіти радістю Твого народу, *
щоб міг хвалитися Твоєю спадщиною
Спів перед Євангелієм
1 Пт 1, 25
Алілуя, алілуя, алілуя
Слово Господнє повік перебуває,
оте слово, що було вам благовістоване.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 7, 21-29
+ Слова Євангелія від святого Матея
Ісус сказав до своїх учнів:
«Не кожний, хто промовляє до Мене: „Господи, Господи!” – ввійде в царство небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Багато Мені того дня скажуть: „Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили?” І тоді Я їм заявлю: „Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!”
Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі.
А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й у дарили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика».
І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись Його навчанню, бо Він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
свщмч. Тимотея, єп. Пруського
Ап. – 1 Кор. 149 зач.; 11, 23-32.
23. Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. 27. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. 28. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. 29. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. 30. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. 31. Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.
Єв. – Йо. 23 зач.; 6, 48-54.
48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. 50. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу.» 52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
Ап. – Рим. 5, 10-16
10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. 11. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення. 12. Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; 13. бо і до закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема закону; 14. одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти. 15. Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. 16. І не так воно є з даром, як із провиною одного грішника: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах – оправдання.
Єв. – Мт. 8, 23-27
23. Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. 24. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. 25. Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” 26. А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27. І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”
фінансово.
Щиро дякуємо!
