«Не називаю вас слугами, але – друзями», – роздумами над цими євангельськими словами Ісуса поділився Папа Бенедикт XVI, у проповіді під час Меси з нагоди урочистості святих апостолів Петра і Павла.
Під час Літургії, яка відбувалась у базиліці Святого Петра у Ватикані, Папа наклав палії на призначених протягом останнього року митрополитів.
Палій – це невеличка вовняна стрічка, яка є знаком єдності церковних провінцій-митрополій з Апостольською Столицею. Вони виготовляють з вовни ягнят, яких щороку у свято святої Агнети благословляє Святіший Отець, та зберігаються під головним престолом Ватиканської базиліки, над гробом святого апостола Петра. Цього року 41 архиєпископ отримав з рук Папи Римського цей символ єдності.
««Не називаю вас слугами, але – друзями». Після шістдесяти років від дня моїх священицьких свячень, я й досі чую відгомін цих Ісусових слів, які наш великий архиєпископ кардинал Фаульгабер промовив уже досить слабким, але, одночасно, рішучим голосом до нас, новопресвітерів, наприкінці обряду рукоположення», – зазначив на початку проповіді Бенедикт XVI, додаючи, що він розумів, що це не просто ритуал чи уривок з Святого Письма, але слова Господа Ісуса, сказані до нього особисто, якими Він надає повноваження чинити від Його імені, відпускати гріхи, звершувати Євхаристійну жертву.
У цьому вислові «не слугами, але друзями», за словами Папи, вміщена ціла програма священицького життя. Як говорилось у давнину, дружба означає хотіти або не хотіти ті самі речі, спільність думання та бажань. Те саме Ісус пропонує священикові, знаючи кожного особисто. Одночасно, дружба, яку Він пропонує, вимагає старання дедалі краще Його пізнавати «в Писаннях, Святих Тайнах, на зустрічі в молитві, у сопричасті Святих та через людей, які є близько». «Дружба – це не лише пізнавання, це, насамперед, спільність бажань», – азначив Бенедикт XVI, пояснюючи: «Його воля, в дійсності, не є для мене зовнішньою чи чужою волею, якій я підкоряюся більш чи менш охоче. Ні, у дружбі моя воля, зростаючи, єднається з Його волею, вона стає моєю, і, саме таким чином, я стаю насправді сам собою». Але до цих двох визначень, тобто спільності бажань та взаємного пізнання, Ісус додає третє: Він віддав за нас своє життя.
Слова про дружбу Ісус промовляє в контексті повчання про виноградну лозу, якою є Він, а учні – гілки, що повинні принести тривалий плід. Перше завдання, яке Господь дає своїм учням-друзям – це вирушити в дорогу назустріч ближнім. «Господь, – сказав Святіший Отець, – закликає нас переступити через межі середовища, в якому живемо, та нести Євангеліє у світ». Адже Сам Бог залишив Свою славу, щоб нас знайти та привести до Свого світу.
Наступним завданням є принести плід. «Яким же є плід, якого Він очікує від нас? Яким є той тривалий плід?», – запитав Бенедикт XVI, відповідаючи, що для того, щоб виноград дозрів, потрібні сонце і дощ, день і ніч. Щоб з нього зробити добре вино, потрібні терпеливість та старанне дбання. «Чи ж не є це образом нашого життя, та особливим чином, нашого священицького життя? – відзначив Папа, – Ми потребуємо сонця і дощу, спокою та труднощів, періоду очищення та випробування, а також часу радісного мандрування з Євангелієм». Вино є символом любові, і саме вона є тим тривалим плодом, якого від нас очікує Бог. Але як дозрівання винограду та вина є тривалим процесом, так само наша любов має бути дозрілим плодом, вірним та радісним навіть і в стражданнях.
Звертаючись до Митрополитів, що отримали палії, Святіший Отець зазначив, що вони також є символом Христового ярма, яке є тотожним дружбі з Ним, адже є ярмом Його волі, яка є волею істини та любові. А те, що палії зроблені з вовни ягнят є згадкою про те, що Пастир сам, з любові до нас, став Агнцем. Він також пригадує самого Христа, Який взяв на плечі загублену овечку. «Врешті, – сказав Бенедикт XVI, – палій дуже конкретно означає також єдність Пастирів Церкви з святим Петром та його наступниками, означає, що ми повинні бути Пастирями для єдності та в єдності, лише в єдності, символом якої є святий Петро, провадимо інших насправді до Христа».
Завершуючи, Святіший Отець припустив, що можливо, він занадто увійшов в деталі свого шістдесятилітнього священицького служіння, додаючи: «Я відчув спонуку сказати вам, всім священикам і єпископам, як також вірним Церкви, слово надії та заохочення, сказати слово, яке дозріло на досвіді того, що Господь є добрим».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
