Випробування часом

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХІ звичайного тижня, рік І

Будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте (Мт 24, 44).

Коли ми говоримо про випробування, про хрест, то найчастіше думаємо про проблеми та перешкоди в нашому житті, про спокуси та страждання, однак забуваємо про випробування часом.

Зараз чую, як деякі люди говорять, що коли Церква була переслідувана, то якось легше було зберігати віру. Набагато важче залишатися віруючим коли все спокійно. Можливо ця думка парадоксальна, але вона правдива. Зовнішні утиски та переслідування Церкви завжди мобілізують вірян. І хоча деякі відпадали від віри, багато хто міг проявити свій героїзм, було відомо хто ворог і за що потрібно боротися. Гірше ж коли нічого не відбувається, коли віра майже нічого не коштує: храми завжди відкриті, можна у будь-який день прийти на Службу, коли хочеш, можеш посповідатися, а священника бачиш майже щодня і він для тебе  вже не є «напівангелом», як це було за часів переслідування Церкви. Все стає сірим, буденним, навіть, здається, зайвим і непотрібним. Та й ще Бог ніяк не проявляється у твоєму житті. Навіщо тобі вже йти до церкви, що ще ти там можеш побачити чи знайти, чого раніше не бачив? Для чого потрібні молитви — адже Бог постійно мовчить?

Ось це і є справжнє випробування нашої віри часом. Ти можеш побачити яка в тебе віра саме тоді, коли назовні нічого не відбувається, коли нічого не діється у твоєму серці, коли Бога наче немає і наче ніколи не було. Ось тут і загартовується твоя віра. Якщо ти залишишся вірним своїм духовним і людським обов’язкам — зможеш перечекати цю спокусу ночі віри й навіть зміцнитися в ній. Якщо ж почнеш бунтувати, то станеться так, що «Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте» (Мт 24, 44).