Воскресіння сина вдови з Наїну

Роздуми до Слова Божого на двадцяту неділю після П’ятидесятниці

Історія воскресіння сина вдови з Наїну, зображує зростання динаміки діяльності чудотворної сили Ісуса в часі Його служіння в Галилеї (Лк 4, 14 – 9, 50) – одразу після зцілення слуги сотника з Капернауму (Лк 7, 1 – 10), зцілення «посилено» аж до воскресіння.

Ця подія також наближує відповідь Ісуса на запитання Йоана Хрестителя: «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?». Ісус каже: «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; 23. і блаженний той, хто не спотикнеться через мене» (Лк 7, 22 – 23). Таким чином головним завдання цієї історії в розповіді Луки – є ще раз підкреслити, що Ісус, подібно як і великі пророки перед ним, є надзвичайно сильний у слові та ділі.

На задньому плані ця історія також нав’язує до подібної діяльності Іллі та Єлисея в Старому Завіті (1 Цар 17, 10 – 24; 2 Цар 4, 18 – 37) та відгомону цієї діяльності, як і значення цих осіб для Євангелії від Луки: «дух та сила Іллі» ідуть перед Йоаном Хрестителем (Лк 1, 17), й він названий «пророком Всевишнього» (Лк 1, 76). В своїй інавгураційній проповіді в Назареті, сам Ісус згадує діяльність Іллі та Єлисея, та посилається при цьому на служіння Іллі для однієї вдови в Сарепті Сидонській (Лк 4, 26).

Є принаймні чотири дуже характерні елементи, які сильно привертають увагу при читанні цієї розповіді:

– хлопець «був єдиним сином в матері»; значущість цієї трагедії Лука підсилює ще двома згадками в інших текстах – в розповіді про воскресіння єдиної дочки Яіра (Лк 8, 42) та зціленні епілептика, який також був єдиним сином (Лк 9, 38);

– Лука відзначає надзвичайне співчуття Ісуса до вдови: «побачивши її Господь зглянувся/змилосердився над нею. Слово σπλαγχνιζομαι – splagchnizomai, в своєму Євангелії Лука вживає ще тільки два рази: в притчах про Милосердного самарянина (10, 33) та Блудного сина (15, 20). В грецькій мові воно означає найвищий ступінь солідарності та співпережиття;

– в той час коли Ілля взивав до Бога й тричі розпростерся над дитиною, Ісус воскрешає юнака єдиним наказом: «Юначе кажу тобі встань!» (7,14) – таким чином Лука підкреслює силу слова Ісуса;

– перша частина реакції натовпу, який став свідком цього чуда, з одного боку підкреслює визнання в Ісусі великого пророка – «Великий пророк устав між нами» (в. 16а), а з іншого – є не достатньою, оскільки Ісус є більшим ніж будь-хто з пророків (Лк 9, 18 – 20); друга частина реакції вказує на надзвичайну подію – «Бог навідався до народу свого» (в. 16б), та водночас відлунює до слів Захарії – батька Йоана Хрестителя: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій…завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти» (Лк 1, 68; 78).

Підсумовуючи цю надзвичайну подію, Лука стверджує: «Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні» (7, 17). Історія життя багатьох наших сучасників часто переповнена трагедіями, про які йде мова в сьогоднішній Євангелії. Дуже багато людей потребують почути цю розповідь та її значення для нашого життя сьогодні. Наскільки промовистими є слова та вчинок Ісуса для мене особисто? Наскільки я є готовий голосити про надзвичайні діла Божі, – як ті, які сталися в Палестині дві тисячі років тому, – так і ті, які мали місце в моїй власній життєвій історії, чи історії моїх близьких та сучасників ?

о. Юрій Щурко, slovobozhe.blogspot.com