Щасливі…

Роздуми до Слова Божого на урочистість Усіх святих

Слово, яке передбачає Церква на Урочистість усіх святих (Мт 5, 1-12), — Вісім блаженств. Церква хоче цим сказати, що свята людина — це щаслива людина. Вісім кроків до щастя, бо слово блаженний і грецькою, і латинською мовою означає щасливий, бути щасливим. У Церкві перших століть християнства це був один із фундаментальних текстів, ці слова визначали характер християнина, характер нової людини.

Над кожним із цих блаженств можна роздумувати багато часу і побачити в них глибини Божого багатства. До чого, власне, прагну всіх запросити і заохотити. Однак зараз ми торкнемося першого слова, і, можливо, першого блаженства, яке є немовби дверима до всіх інших.

Тривалий час особисто для мене текст Восьми блаженств був дуже важкий. Я сприймав його як якусь поезію з моральним відтінком, і втішало мене, що це просто «логічно для Бога», хоч як на людське вухо — текст дуже дивний, навіть можна сказати, неприйнятний. Одне з запитань, яке виникало у моїй голові, звучало так: Чи мусить Господь говорити аж такими суперечностями і загадками, щоб я, не розуміючи, просто сліпо Йому повірив? Але ж Об’явлення полягає в тому, що Божа мова виражена людською мовою для людини! Ісус сказав Нагірну проповідь не до богословів із докторатами після якихось крутих університетів Європи, а до рибалок, митарів, простих людей. Що ж не так?!

Одного разу під час чергових роздумів над Блаженствами я звернув увагу на перші два вірші, які вводять читача у сам уривок.

«Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього його учні; а Він, відкривши уста, почав навчати їх…»

Перше, що мене вразило в цих віршах, — ІСУС нікуди не поспішає (це ще більше хвилює моє серце, коли я усвідомлюю, що Ісус на все служіння мав лише три роки). Перш ніж почав навчати, Він:

— Побачив народ.

— Зійшов на гору.

— Сів.

— Почекав, аж усі наблизяться.

— Відкривши уста, почав навчати.

Це темп життя Ісуса! Він нікуди не поспішає! Він присвячує Тобі свій час! З острахом я подумав, як сильно мій життєвий темп відрізняється від Господнього. Цілісінький день у біганині, шарпанині, на телефонах, Інтернет, скайп, кава (перша, друга, третя)… Мені одразу стало зрозуміло, що однією з перешкод до розуміння Блаженств є мій стиль життя. Якщо Ісус саме таким чином і в такий спосіб дає мені Блаженства, то також це є і спосіб, щоб їх прийняти.

Одна з пасток нашої цивілізації полягає в такому парадоксі: все робиться для того, щоб людина зекономила час — аби за той самий час вона виконала більший обсяг роботи. Задля цього вдосконалюються технології, впроваджуються нові винаходи. І що більш розвиненою стає цивілізація, тим менше часу має людина. Ще двадцять років тому не було мереж швидкої кухні, а тепер не потрібно навіть виходити з автомобіля, аби з’їсти обід, достатньо під’їхати до МкДональдс-драйв, а щоб випити каву — до МкКоффі-драйв. Достатньо вийти на вулицю міста — і ми побачимо дуже заклопотаних людей: усі розмовляють по телефону, всі кудись поспішають. Цікаво, що Господь про все це думає? Цікаву відповідь я знайшов у Пс 46, 11:

«Вгамуйтесь і пізнайте, що Я — Бог, що Я вознісся на землі між народами.»

Аби пізнати, що Бог є Богом, потрібно ВГАМУВАТИСЯ.

Гадаю, про таку поставу нам потрібно просити Бога, щоб узагалі хоч щось зрозуміти в Блаженствах.

БЛАЖЕННІ — ЩАСЛИВІ… Грецький текст вживає тут слова МАКАРІОС — блаженний, щасливий. Натомість єврейська мова, коли говорить про щасливу людину, виражає це за допомогою слова АШРЕЙ — щасливий. Цікаво, що це слово походить від дієслова АШАР, яке означає «крокувати вперед», «йти вперед». У такому значенні це слово знаходимо в Прип 9, 6, а також Прип 4, 14 (спеціально не пишу цих текстів, щоб ви мали нагоду розгорнути Святе Письмо). Біблія таким чином показує щастя не як якусь абстрактну дійсність, а як наслідок правильних кроків, правильного напрямку.

Цікаво, що вираз АШРЕЙ, навіть коли стосується когось одного, завжди вживається в множині. Хтось один по-справжньому щасливий є шансом для свого оточення, для того, щоб інші також пізнали ЩАСТЯ.

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне».

Аби зрозуміти це блаженство, варто звернутися до Старого Завіту й побачити, кого Біблія називає вбогим. Часто у книгах Старого Завіту стрічаються слова АНАВІМ, від АНАГ:

1) Відповісти

2) Підпорядкуватися

3) Дочекатися відповіді

4) Бути похиленим (наприклад, як гілка під подувом вітру)…

Мій досвід «убогості в духу» — простий. Перш за все я усвідомлюю, що не можу сам себе спасти, хоч би як намагався і старався, тому я приймаю СПАСІННЯ як безкорисливий дар БОЖОЇ ЛЮБОВІ. Дуже часто Господь запрошує мене, щоб я, не поспішаючи, дочекався відповіді на своє запитання, на свою молитву. Бог знає, коли цю відповідь дати.

Святий Августин, коментуючи цей текст, каже: «Блаженні вбогі духом, не гордовиті, коли душа підпорядковується Божому авторитетові з боязню…»

Бажаю щастя!