Папські енцикліки, присвячені соціальним питанням обговорювали 15 листопада в Українському Католицькому Університеті. На думку проректора УКУ Мирослава Мариновича, ті пропозиції по розвитку суспільства та виходу з кризи, що містять енцикліки, на практиці не засвоюються.
Під час зустрічі обговорювалися енцикліки «Deus Caritas Est» («Бог є любов») Папи Бенедикта XVI (2005 р.), «Solicitudo Rei Socialis» («Турбота про соціальні справи») Папи Йоана Павла ІІ (1987р.), «Popolorum Progressio» («Розвиток народів») Папи Павла VI (1967 р.), «Caritas in Veritate» («Любов у правді») Папи Бенедикта XVI (2009 р.), повідомляє прес-служба УКУ.
На думку Мирослава Мариновича, читання папських енциклік вимагає співпраці – прив’язування вічних істин до щоденного життя. «В Україні ми думаємо над моделями розвитку суспільства, шляхами виходу з кризи. В енцикліках такі пропозиції є, але вони не засвоєні. Цю думку я можу проілюструвати таким прикладом. Ще у 1967 році у «Popolorum Progressio» Папа Павло VI вказує, що основні причини відсталості мають нематеріальний характер. Причин є кілька – відсталість волі, яка часто занедбує солідарність, а брак солідарності породжує відсутність поступу. Мислення, яке не завжди вміє спрямувати свої бажання. А також дефіцит братерства між людьми та між народами. Хіба це не списано з української реальності?», – підсумовує громадський діяч.
У 2009 році уже Папа Бенедикт XVI у «Caritas in Veritate» пише: «Суспільство, щораз більш глобалізоване, зближує нас, але не робить братами». Мирослав Маринович пояснює: «Тут папа вказує на несподівані шанси кризи, яка зобов’язує до переосмислення нашої дороги, пошуку нових форм заангажування, прийняття нових правил. Криза є шансом, якщо ми вміємо його побачити».
Чотири презентовані енцикліки об’єднує тема розвитку та прогресу. «Вихід із кризи та шлях прогресу можливий за заміни соціального сприйняття іншого – не як конкурента, а як брата, для якого ми можемо зробити щось безкорисливо. В економіці та суспільних взаєминах повинно бути місце для дару. Але не можна до цього нікого примушувати, це має бути вільний акт конкретної людини», – прокоментував викладач соціального вчення Церкви, адвокат Андрій Костюк.
фінансово.
Щиро дякуємо!
