Римо-кат.: Субота ХХХІІІ звичайного тижня
Греко-кат.: Павла, архиєп. Царгородського, ісп.
Римо-католицький календар
Субота ХХХІІІ звичайного тижня
Перше читання
1 Мак 6, 1-13
Читання з Першої Книги Макавеїв
Цар Антіох, проходивши через горішні краї, почув, що в Персії є Елімаїс, місто, славне багатством, сріблом та золотом, а в ньому храм вельми багатий, де були золоті панцирі, щити та зброя, що там залишив був Олександр, син Филипа, цар македонський, що першим царював над греками. Антіох прибув і намагався захопити місто й пограбувати його, але не міг, бо ті, що були в місті, довідалися про його намір та орудно виступили проти нього, так, що він, дуже прибитий, утік звідси геть, і повернувся у Вавилон. Коли ж він був ще в Персії, сповістили його, що війська, які пішли були в Юдею, – розбиті, а Лісій, який був із сильним військом, двигнувся вперед, та мусив був утікати від юдеїв, що скріпилися завдяки зброї, силі та здобичі вельми великій, яку взяли від розбитих військ. Юдеї повалили мерзоту, що її Антіох спорудив був на жертовнику в Єрусалимі, і храм, як перше, обвели високими мурами разом з Бетсуром, його містом. І сталось, коли почув цар про все те, стривожився, почав вельми хвилюватись, упав на ліжко й захворів з горя, бо не так сталось, як йому бажалось. Довго пробув він там, бо на нього находив великий смуток, і він гадав, що має вмерти. Скликав усіх своїх друзів і сказав їм: “Сон зник з моїх очей, від смутку мліє серце, і сказав я у серці своїм: “Яка печаль, який великий смуток найшов тепер на мене, – я, що був такий добрий та всіма люблений, коли був потужний, тепер пригадую те зло, що заподіяв в Єрусалимі, коли забрав був увесь золотий та срібний посуд, що знаходився у ньому, та коли наказав був без причини винищити мешканців Юдеї. Знаю, що через те спіткало мене лихо, й ось я гину у великім смутку на чужині”.
Cлово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 9, 2-3. 4 і 6. 16 і19 (П.: пор.15б)
Дає утіху Божа допомога
Славитиму Тебе, о Господи, *
усім моїм серцем,
розповім про всі чуда Твої. *
Я буду радуватися й веселитися з-за Тебе,
Бо вороги мої назад повернулись, *
спіткнулися, зникли з-перед лиця Твого.
Скартав єси народи, знищив нечестивця, *
їхнє ім’я стер ти навік-віки.
Народи провалились в яму, що самі зробили; *
у сіті, що порозставляли, заплуталась нога їх.
Бо ж не назавжди буде забутий бідний, *
не пропаде навік надія вбогих.
Спів перед Євангелієм
Пор 2 Тим 1, 10б
Алілуя, алілуя, алілуя
Наш спаситель Ісус Христос знищив смерть,
і освітив життя і нетління Євангелієм.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Лк 20, 27-40
† Читання святого Євангелія від Луки
До Ісуса підійшли деякі зі садукеїв, які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його, кажучи: «Учителю, Мойсей записав нам, що якби когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата. Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним. І другий, узявши дружину, також помер бездітним. І третій узяв, – і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли. Останньою померла й жінка. У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину». Ісус же сказав їм: «Сини цього віку женяться і виходять заміж, а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж, адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння. А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть». У відповідь деякі з книжників сказали: «Учителю, добре Ти сказав». Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.
Роздуми до Слова Божого на суботу ХХХІІІ звичайного тижня
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
Павла, архиєп. Царгородського, ісп.
Ап. – 2 Кор. 185 зач.; 8, 1-5.
1. Повідомлюємо вас, брати, про ту ласку, що її Бог дав Церквам македонським. 2. Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхня глибока бідність вилилась без краю на їхню багату щедрість; 3. вони мірою сили, – я про це свідчу, – і понад силу, добровільно, 4. вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. 5. Вони ж, понад надію нашу, самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі.
Єв. – Лк. 36 зач.; 8, 16-21.
16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. 17. Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. 18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.” 19. Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. 20. Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.” 21. Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.”
фінансово.
Щиро дякуємо!
