Зцілення тещі Петра

Роздуми до Слова Божого на середу І звичайного тижня, рік ІІ

Євангеліє промовляє до нас через різні образи, символи, події, які відбулися в історії, але мають понад-історичне значення. Певні реальні події відображають також і духовну реальність. Фізичні зцілення є знаком Божих дотиків — але при цьому вони ще й показують нутро людини, її серце, яке потребує зцілення.

Звернімо увагу на порядок дій у євангельській розповіді. Насамперед: Ісус іде до дому Петра з дому молитви, з синагоги. В духовному сенсі це означає: Господь прагне, щоб твій дім також став домом молитви — домом Його присутності.

Далі: придивімося до «плодів зцілення».
Хвора лежить, і весь світ «крутиться довкола неї».
Здорова всім прислуговує.

Можливо, саме в цьому полягає «духовна гарячка», запалення душі, коли я хочу не служити ближньому, а лежати й вимагати, щоб усі ходили біля мене, як біля розбитого яєчка. Така «лежача постава» вельми нагадує зображення вельмож, панів, лінтюхів або ж пещених панянок, що порозлягалися на лежанках, а довколишні їм прислуговують.

Це хвороба егоцентризму — бути центром світу.

Знаю людей, які навіть по-справжньому хворіють, аби лиш перебувати у центрі чиєїсь уваги. У психології ця хвороба називається іпохондрія. Такі люди постійно вишукують у себе всілякі можливі симптоми та болячки, щоб інші ними цікавилися, доглядали їх, переймалися ними. (Вочевидь це не означає, що кожна людина хворіє, аби на неї звернули увагу.)

Хвороба тещі — гарячка — грецькою мовою називається puretoV (пиретос) і походить від слова puroV (пирос) — вогонь (пор. піротехніка). Петрова теща лежала неначе у вогні, в пекельному полум’ї. «Атмосфера» пекла полягає в тому, що кожен хоче бути найважливішим.

Які фізичні симптоми гарячки? З одного боку, температура тіла людини — висока, з іншого боку — людину морозить, і вона не може зігрітися. Якщо гарячка сильна — людина починає марити, тобто бачити те, чого немає.

Духовна хвороба має подібні симптоми:

— з одного боку, над-активність, яка може проявлятися навіть і в релігійному житті: прагнення займатися всім і всіма, всім допомагати, всіх контролювати, все мати у своїх руках. Такі маневри мають на меті одне — бути в центрі уваги.

— з іншого боку — людину «морозить»: вона постійно має голод любові в серці, голод тепла, почуттів, стосунків…

Придивися до своєї активності, до найглибших її причин. Чи ти раптом не прагнеш всюди всім допомагати?

Назовні людина в гарячці аж горить, а всередині — труситься, щоб зігрітися. Назовні вогонь — puroV, а всередині — холод і прагнення тепла. Чимало людей заражені такою духовною лихоманкою ще з дитинства, і сталося це «з найкращих побажань» тих, хто нас виховував. Для більшості виховання було таким: зробив щось — «молодець», заслуговуєш на цукерку, всі тебе хвалять; не вдалося щось — «слабак», нічого з тебе не вийде.

Унаслідок такого виховання вже з батьківського дому в серці вкорінюється переконання, що любов та увагу потрібно заслужити, а навіть якщо заслужиш, то треба заслужувати далі і ще старанніше, бо насправді ти цього не вартий. З такого розуміння стосунків народжуються перші прояви духовної гарячки: людина хворіє на перфекціонізм (прагнення все робити ідеально і все тримати під контролем), вона вся забігана, вся в роботі, горить і палає; а при цьому не має досвіду простої, безкорисливої любові, тепла, носить у собі «внутрішній холод» і постійно залишається емоційно голодною.

“ Любов Ісуса знищить у тобі всю гарячку твого життя!

Однак досить про ці дві головні ознаки, бо є ще й додаткові прояви хвороби. Наприклад, егоїзм та егоцентризм зовсім не виключають одночасного «приниженого» образу самого себе. Людина визначає свою цінність за шкалою «я настільки цінний, наскільки активний». Далі, втручання в життя інших людей заради того, щоб їм «допомогти». Не раз старше покоління (і то не самі лише тещі) втручається в життя своїх дітей — «тільки з добрими намірами»! Жити в гарячці — це ще й займатися проблемами інших, аби лиш не бачити своїх власних. Отакий «комплекс тещі». А «хобі тещі» — дивитися серіали, мильні опери, бо там постійно показують проблеми інших, і можна трохи з ними за компанію попереживати.

Для чого усе це? — а щоб набрати переконання, що я добрий і зі мною все гаразд. Зовнішня активність справляє таке враження, бо людина здатна обманювати не лише оточуючих, а й саму себе… однак у серці й надалі буде морозити.

Лікування тут одне: потрібен ДОТИК ІСУСА, Його рука, простягнена до мене, Його погляд, який каже:

«Мій любий, ти не мусиш робити нічого, щоб Я тебе полюбив, нічого, щоб заслужити на Мою любов. Я люблю тебе просто так, ти нічого Мені не винен».

Моя гарячка зникне, коли я відчую в собі жар Божої любові — любові Бога, Який любить задарма і безкорисливо, без будь-яких моїх заслуг. Така любов — це вогонь незгасний. Прочитай, як про це пише Пісня пісень:

Поклади мене печаттю на мою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті немов пекло. Стріли її — вогненні стріли, правдиве полум’я Господнє (Пнп 8,6).

У грецькому перекладі Святого Письма — Септуагінті також ужито слова puroV (вогонь). Але це вже інакший жар, коли у центрі мого життя перебуває Ісус. Після свого зцілення теща Петра встала і почала служити всім присутнім. Паралельний текст від св.Луки це оздоровлення описує так:

І нахилившись над нею, Він (Ісус) погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї (Лк 4, 39).

Уперше в історії хтось нахилився над тещею — став вище за неї (Біблія також має свій гумор). Зверни увагу, кому погрозив Ісус: тещі чи гарячці? Що це тобі говорить? Відповідь проста: для Господа я цінний, незважаючи ні на що. Він розрізняє гріх і грішника, хворобу і хворого… відрізняє гарячку від тещі.

Коли тебе досягає проміння Божої любові — гарячка зникає. Коли на тебе сходить вогонь Святого Духа, усякий інший вогонь мусить тебе полишити.

Християнські містики, переживаючи такі Божі відвідини, навіть фізично мали стан, дуже подібний до гарячки. Святий Отець Піо, наприклад, мав таку температуру, що термометри не витримували і лопали. Свята Фаустина у своєму щоденнику пише: «Коли Ісус прийшов до мого серця, все затремтіло життям і ТЕПЛОМ у моїй душі…» Свята Тереза Авільська, коли мала видіння прославленого Ісуса, написала, що вигляд Його «…немов ВЕЛИКИЙ ВОГОНЬ, який знищує в собі усі пожадливості цього життя».

Любов Ісуса знищить у тобі всю гарячку твого життя!

Марта Робен — французька містичка — була паралізована, прикута до ліжка, на її тілі були стигмати, і вона регулярно, фізично, у своєму тілі переживала Господні Страсті. У такі моменти вона відчувала справжній вогонь, мала дуже високу температуру, часто аж до втрати свідомості. Одного разу Жан Ґіттон, французький філософ, процитував їй Книгу Іова, де Бог порівняний із пожираючим вогнем. Марта Робен відповіла: Так, це правда. Вогонь має дуже цікаву властивість, яка нас зовсім не дивує, бо ми до цього звикли. Він чим більше захоплює собою матерію, тим більше розгоряється.

Чим більше Божий вогонь охоплює твоє серце і те, що там потрібно спалити, — тим сильніше він палає.