Мусульманська демократія – нове явище у сучасній політиці, про яке згадують лідери різних країн світу, коли мова заходить про Індонезію.
«Якщо хочете дізнатись, чи можуть співіснувати Іслам, демократія, сучасність і права жінок, завітайте до Індонезії», – проголосила Держсекретар США Гіларі Клінтон у лютому цього року у Джакарті (столиці Індонезії) під час обіду з бізнесменами. Вона також схвалила боротьбу з ісламським екстремізмом у цій країні.
Прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон минулого місяця привітав Індонезію за вміння продемонструвати, що «релігія та демократія не повинні бути у конфлікті».
А Президент України Віктор Янукович у березні цього року під час візиту у Сеул зустрівся зі своїм індонезійським колегою Сусіло Бамбанг Юдойоно та запросив його відвідати Україну під час Євро-2012. Останній запрошення прийняв. Глави держав висловили сподівання на співпрацю країн в економічній сфері, технічній, а також культурній.
Якби політики дивились фільм французького режисера Ксав’є Бовуа «Про богів і людей» (володар головної премії 63-го Канського кінофестивалю, 2010 р.), вони б не розкидались так легко словами. Картина відображає правдиву історію 1996 року про співіснування католицьких монахів та мусульманського населення в Алжирі. Події нагадують сучасну ситуацію в Індонезії. Зовні все виглядає прекрасно, між людьми є взаєморозуміння, президент країни декларує рівність прав громадян, дотримуються релігійні права та свободи, однак кінець цієї історії чомусь трагічний. Що ж пішло не так?
Релігійна гармонія Індонезії
Нещодавно на околиці Джакарди мусульманські бойовики спалили дві недобудовані християнські церкви. Ще одну церкву тут знищили у вересні 2010 року. Не обійшлось без жертв серед християн, які намагались обороняти храм. Ніхто за скоєне не був покараний.
У вересні 2011 року мусульман-смертник підірвав вибухівку після богослужіння поблизу християнської церкви на острові Ява. Понад 20 людей постраждали.
У цей же час на острові Суматра було спалено три християнських церкви. Винних не знайшли. Натомість органи місцевої влади не дозволили відбудувати храми, а президент країни заявив, що не має повноважень втручатись в ситуацію у регіоні.
Офіційно Конституція Індонезії захищає право на віру та вибір релігії, однак законодавчі норми та поправки щодо богохульства та релігійного вербування регулярно використовуються в цій країні для переслідування релігійних меншин: християн, шиїтів, багаїстів та інших. (Станом на 2010 рік таких поправок у законодавстві країни нараховувалось понад 150).
Щоб зовні згладити ситуацію, у 2006 році індонезійський Президент Юдойоно видав декрет «Релігійна Гармонія», де окреслив критерії створення дому для богослужінь. Однак цей документ ставав зазвичай у нагоді, коли ісламісти вимагали від місцевої влади заборонити будівництво християнської церкви або визнати богослужіння «нелегальним». Таким чином за останні майже вісім років президентства Юдойоно в Індонезії закрили понад 400 церков.
Безкарне насильство за нафту
Глава цієї держави не просто закриває очі на переслідування релігійних меншин, він сприяє консервативним ісламістським угрупованням, покладається на них, щоб утримувати більшість у парламенті, віддає радикалам ключові посади в уряді. Саме це і заохочує індонезійських екстремістів безкарно вдаватися до насильства проти меншин.
У травні 2012 року у провінції Ачех під тиском протестів мусульман було закрито три християнські церкви, серед них – католицька каплиця історичного значення. Протестувальники погрожували знищити будівлі та вимагали припинити християнські богослужіння. Офіційно причиною ліквідації церков влада назвала нестачу дозволів на будівництво. Минулого року, також у травні, у провінції Ачех закрили ще три християнських храми: два католицьких та один протестантський.
Крім того, серед населення Індонезії останнім часом збільшується прихильність до діяльності терористичного угруповання «Аль-Каїда». 26% опитаних в Індонезії респондентів схвалюють дії терористів, про це свідчать результати дослідження американського Pew Research Center, проведеного у березні-квітні 2012 року.
Однак цих фактів не бачать лідери країн із вільним правом на релігію та свободу слова. Не заглядають далі ширми, яку демонструє індонезійська влада іноземним гостям. У багатій на нафту та природний газ Індонезії знають чому, тому не визнають проблеми з ісламськими екстремістами на території країни.
Президент Індонезії Юдойоно – перший глава держави, обраний народом прямим голосуванням у 2004 році. На сьогодні у тюрмах цієї країни перебуває більше сотні політичних в’язнів. Вибори ж нинішнього українського президента світ також визнав демократичними. І з політичними в’язнями у Віктора Януковича все гаразд. То ж «гарантам Конституції» буде про що поговорити у червні під час Євро-2012. Віктор Федорович розкаже колезі про богів та людей в Україні, а Сусіло Бамбанг Юдойоно поділиться досвідом мусульманської демократії.
У статті використані матеріали індонезійського блогера Andreas Harsono, Human Rights Watch, NY Times, Asianews.
фінансово.
Щиро дякуємо!
