Свято Марії, Матері Церкви, відзначається в понеділок після Зіслання Святого Духа, бо навряд чи вдасться якимось іншим чином виділити окремо те, що має корені в тій само події. Дух Святий зійшов на апостолів і Марію. Є така теологічна думка, що – через Марію, бо то Вона була «благодаті повна» від самого Благовіщення і Непорочна від свого зачаття.
Як давні суперечки про те, чи Марія є Богородицею, чи «тільки Христородицею» завершилися визнанням Її повної ролі в народженні істинного Бога та істинної Людини, так і роздуми щодо Її місця у відкупленні людини привели до святкування Її материнства щодо Церкви Христової — Його містичного тіла.
Титул Mater Ecclesiae вперше був ужитий єпископом Беренгадом із Треве (†1125). Пізніші християнські автори — св. Антоній, архиєпископ Флоренції (†1458), св. Лаврентій Юстиніані (†1455) також заохочували Церкву величати Марію як свою Матір.
21 листопада 1964 р., під час урочистої св. Меси на закриття третьої сесії ІІ Ватиканського Собору, Папа Павло VI проголосив: «На честь Пресвятої Діви і задля нашої власної радості, ми проголошуємо Преблагословенну Діву Марію Матір’ю Церкви, тобто всього Люду Божого, вірних і пастирів, і звемо Її найулюбленішою Матір’ю». Святіший Отець висловив сподівання, що цей титул Марії «більше, ніж будь-коли, закличе християн вшановувати Марію і прибігати до Неї зі ще більшою довірою». Він проголосив: «Віднині всі християни воздаватимуть велику честь Матері Божій під цим возлюбленим титулом».
Папа Йоан Павло ІІ також часто вживав цей титул, від самого початку свого понтифікату 1978 р. «У народженні Церкви та, кому ми зобов’язані народженням Христа, бере участь тим чи іншим чином» (L’Osservatore Romano, 19 червня 1979 р.).
У своїй першій енцикліці «Відкупитель людини» Папа писав: «Марія є Матір’ю Церкви тому, що силою невимовної обраності самим Отцем Предвічним і під особливою дією Духа Любові дала людське життя Синові Божому, від якого має ласку і гідність обраності весь Люд Божий (…) Її власний Син прагнув розширити материнство своєї рідної Матері — розширити в особливому розумінні, легко доступному для людських душ і сердець, — вказуючи Їй з висоти хреста на улюбленого учня як на Сина. Також і Дух Святий прагнув, щоб Вона сама, по Воскресінні Господнім, тривала у Горниці на молитві, очікуючи разом з Апостолами аж до дня П’ятидесятниці, коли мала видимо народитися Церква, виходячи з укриття. Своєю чергою, ціле покоління учнів, люблячих сповідників Христа (…) немовби забирали до себе цю Матір (…). Тому ми всі, хто становить сьогоднішнє покоління учнів і люблячих сповідників Христа, також прагнемо в особливий спосіб з Нею з’єднатися».
Марія була проголошена Матір’ю Церкви за особистим проханням кардинала Стефана Вишинського, який представив Папі Павлу VI звернення польських єпископів. До літургійного календаря Церкви в Польщі свято було впроваджене 1971 року. Саме польські єпископи наполягали, щоб учення про Марію як Матір Церкви увійшло до соборних документів. Заклик «Мати Церкви» до Лоретанської літанії був доданий також спершу в Польщі.
Коли на Ефеському Соборі було проголошено Марію Богородицею — Теотокос, отці Собору з радості співали марійні гімни на вулицях міста. Коли Марію проголосили Матір’ю Церкви, в соборі св. Петра здійнявся гучний шум, оплески, співи, вигуки подяки. «Повторився Ефес», — так відгукнувся про цю подію Папа Павло VI.
фінансово.
Щиро дякуємо!
