Кровоточива жінка і донька Яіра

Роздуми над Божим Словом на ХІІІ Звичайну Неділю, рік Б

Уважний читач напевно вже звернув увагу на зв’язок двох подій, про які пише Євангеліст. Оздоровлення жінки, яка страждала на кровотечу, наче скомпоновано в середину оповідання про воскресіння доньки Яіра. Можна було б не звертати на це увагу, якби не ще одна деталь. Отож жінка страждала на кровотечу дванадцять років. Стільки ж років мала донька Яіра, яку Господь повернув до життя. Думаю, що Євангеліст цілеспрямовано прагне поєднати ці дві події в одному оповіданні.

Спробуймо по черзі в усьому розібратися.

«Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: “Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятована й жила!”»

Уявіть собі батька, якого донька смертельно хвора, і якому залежить, щоб Ісус якнайшвидше прибув додому… А тут якась жінка торкається Ісуса і весь натовп зупиняється, бо Господь, бачте, хоче знати, що сталося. Ох, уявляю Яіра, який гризе нігті від нервів і з нетерпінням чекаючи, коли все це закінчиться, нервово переступає з ноги на ногу. Може намагається подавати якісь знаки, мовляв — ходімо швидше. Але можливо Він потребував побачити оздоровлення жінки, щоб зміцніла його віра, але теж, щоб Він навчився доброго ставлення до своєї доньки.

Добре, не все відразу.

Почнемо від жінки, яка страждала на кровотечу і була зцілена, торкнувшись з вірою шат Ісуса. Чим була хвороба тієї жінки? Що має на увазі Євангеліст, вживаючи слова кровотеча? Відповідь на це запитання можемо віднайти у п’ятнадцятому розділі Книги Левіт:

«Жінка, яка довгий час, поза звичайною порою місячних спливів, має кровотечу, що триватиме поза звичайний час, увесь час нечистоти своєї буде нечистою, як і під час спливу. Всяке ложе, що на нього вона ляже за всіх днів свого течива, буде для неї як ложе її спливу; і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста, як під час місячного спливу; кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим; він мусить випрати свою одіж та вимитись у воді і буде нечистим до вечора.
А коли одужає від кровотечі, одлічить сім день, то й буде чиста; а на восьмий візьме пару горлиць або пару голуб’ят і занесе їх священникові до входу в намет зборів. Священник одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і довершить за неї покуту перед Господом за її нечисте течиво. Тож зробіть уважними синів Ізрáїля щодо їхніх нечистот, щоб не померли через них, опоганюючи Мою храмину, що серед них.  Ось такий закон про течивого, і про того, що в нього стікає сім’я і тим робить його нечистим, і про ту, що нездужає від спливу, одне слово: про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про того, хто лежатиме з нечистою» (Левіт 15, 25 – 33).

Автор цього тексту дає до зрозуміння, що дана хвороба має якийсь зв’язок з гріхом: «Священник одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і довершить за неї покуту перед Господом за її нечисте течиво». Про який гріх йдеться?! Автор Книги Левіт не зазначив.

Так чи інакше жінка, про яку пише Євангелист, була ритуально нечистою. Саме тому підійшла до Ісуса так, щоб бути непомітною, оскільки «кожен, хто доторкнеться її, буде нечистим». Жінка боялася «вчинити» Ісуса нечистим, але Господь не побоявся її нечистоти. Ісус не боїться мого і твого гріха, болота, в якому можна загрузнути по вуха, не погорджує нами, коли ми в такому стані. Можливо Ти уже собою погорджуєш, ненавидиш себе за те, що робиш… Господь цілком інший — Він ненавидить гріх, але любить грішника.

Чому Ісус саме так зреагував: «Хто доторкнувся до Мого одягу?» Чому не дозволив тій жінці залишитися анонімною? Варто зауважити, що зцілення з кровотечі не було кінцевим ефектом зустрічі з Ісусом — далі маємо зцілення зі страху: «Жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду». Гріх наводить на нас страх перед Господом. Адам з Євою після гріха злякалися і сховалися перед Богом — боялися виявити правду про те, що сталося. Тут жінка, хоч налякана, але виходить перед Ісусом і виявляє правду про своє минуле. Страх перестає керувати її життям.

Ця перша постава жінки нагадує мені багато моїх сповідей, де я намагався непомітно підійти до Господа, отримати прощення гріхів, душевний комфорт і… без якихось особливих зобов’язань далі тихенько відходити і жити своїм життям, не вдаючись особливим чином в тему навернення і глибоких, тривалих відносин з Богом.

Коли б Ісус залишив справу на півдорозі і дозволив жінці відійти одразу після того, як одужала, страх далі володів би нею, а брак життя в правді можливо призвів би до нових хвороб. Господь не тільки прагне лікувати зовнішні об’яви наших хвороб, але сягати до їхнього коріння.

Після того, як жінка зізналася перед Господом про все, що з нею сталося, Ісус їй говорить: «Дочко, віра твоя спасла тебе ! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги». Господь називає її дочкою. Можливо, їй ніколи ніхто так не говорив. Все відбувається у дорозі до іншої дочки — до дочки Яіра.

Ім’я Яір перекладається, як «той, хто пробуджує». Завданням батька є пробуджувати до життя своїх дітей. Це значення контрастує з тим, що про дівча говорить Ісус: «Дитина не померла, а спить!» Чи йдеться тільки про фізіологічний стан? Чи може йдеться про щось набагато більше — про поставу життя, яке можна порівняти до сну. Сон в Святому Писанні, окрім того, що є місцем об’явлень, теж може означати життєву втечу. Наприклад, пророк Йона, який втікав від Господа, після того, як запевнив собі місце на кораблі, швиденько спустився до трюму і … заснув.

Багато дітей проводять своє життя в снах і мареннях, тому що не має когось, хто міг би їх розбудити. Тисячі підлітків тікають від реальності у віртуальний світ, де мають враження, що вони усім керують. Чому хтось тікає у віртуальні відносини — тому що досвідчив відкинутості і болю в реальних. Краще бути близько, але на Facebook, тобто — на відстані.

Парадокс, але Яір був релігійним лідером, був начальником синагоги… Даний фрагмент є дуже важливим навчанням для родини, зокрема для батька, першим покликанням якого є батьківство по відношенню до своїх дітей, а вже потім праця, служіння, хобі тощо. Багато дітей страждають від браку спілкування з батьками в той час, коли батьки займаються допомогою іншим людям, різними акціями, служіннями, в тому числі і церковними.

Цікаво, що коли Яір просить про зцілення власної дитини, говорить про неї донька: «Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятована й жила!» Грецьке слово тхюґатріон є лагіднішим зверненням від слова тхюґатер — дочка, і означає донька, але в значенні дитини. Можна ще перекласти доця. Натомість, коли Господь звертається до неї, то говорить їй: «Таліта, кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!» Арамейське таліта, а грецьке корасіон може означати дівчину. Септуагінта даний вираз вживає на описання Естери, яка має увійти до царя (Ест 2, 9 – 12). Не знаю, чи Яір був аж так зайнятий, що не помітив, як з його доці виросла гарна дівчина? Але, можливо, це було стражданням тієї дитини, брак уваги для неї.

Сьогодні Господь прагне сягнути до коріння нашого терпіння, до фундаментів нашого болю і прагне їх зцілювати. Прагне сказати нашій зболілій душі: «Таліта Кум – Дівчино, кажу Тобі, встань»!