«Всюди, де б я не був, я бачив глибокий сенс того, що саме там я був», – ці слова Слуги Божого о. Владислава Буковінського передають основну думку цьогорічних духовних вправ для священиків Києво-Житомирської дієцезії, які розпочалися 19 листопада в осередку Карітас-Спес в Зарічанах під Житомиром.
На п’ятиденні реколекції з’їхалося близько 40 священнослужителів з Київської, Чернігівської, Черкаської та Житомирської областей. Разом зі священиками духовні вправи переживають владики: ординарій Києво-Житомирської дієцезії архиєпископ Петро Мальчук та єпископ-помічник Віталій Скомаровський.
Реколекції веде о. Ян Новак, постулятор беатифікаційного процесу о. Владислава Буковінського. Під час духовних наук на тему віри реколекціоніст розповідає як Слуга Божий о. Владислав під час різних життєвих труднощів вмів розпізнати Божу волю та бути їй слухняний. Адже життя о. Буковінського не було легким: він сидів у таборах, був позбавлений права служити людям як священик, збирати їх на богослужіння. Незважаючи на всі труднощі, о. Владислав Буковінський з великою пастирською любов’ю служив католикам Казахстану (полякам та німцям), та глибоко довіряв Божому Провидінню.
Постать о. Владислава особливо близька українським священикам, оскільки він народився в Бердичеві та працював у Луцьку.
Реколекції закінчаться 23 листопада. Після духовних вправ відбудеться зустріч архиєпископа Петра Мальчука з настоятелями парафій у Києво-Житомирській дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні.
Довідка
Владислав Буковінський (22 грудня 1904 – 3 грудня 1974) – римо-католицький священик, репресований у СРСР за політичними мотивами, триває процес причислення його до лику блаженних.
Владислав Буковінський народився 22 грудня 1904 р. у Бердичеві на Київщині. Був хрещений у парафіяльній церкві св. Варвари. У 1920 році його сім’я переїхала до Польщі. У 1921-1931 роках вивчав право та теології в Яґеллонському університеті. У 1931 році був рукоположений у священики. Після кількох років душпастирювання о. Владислав виїхав до Луцька, де працював викладачем у семінарії, а з 1939 року – був настоятелем Луцької катедри.
У 1941 році його затримало НКВС. Після виходу з в’язниці о. Владислав активно допомагав утікачам та в’язням. Протягом 1945-1954 років перебував у радянських в’язницях та таборах у Києві, Бакалі, Челябінську, Джезказгані. Там підтримував в’язнів, уділяв їм таїнства, виголошував для них духовні науки. У 1954 р. був засланий до Караганди. Там о. Владислав працював охоронцем та провадив таємне душпастирство.
У 1958 році знову був ув’язнений на три роки. Після в’язниці відновив душпастирську діяльність: відправляв Службу Божу у приватних будинках, катехизував, уділяв Таїнств.
Помер о. Владислав Буковінський у Караганді 3 грудня 1974 року.
Беатифікаційний процес Слуги Божого о. Владислава розпочався у 2006 році в Кракові.
Для довідки використано матеріали з сайту ocalenie.org
фінансово.
Щиро дякуємо!
