Мільйонер людських сердець

Так назвала єпископа Станіслава Широкорадюка парафіянка, вітаючи його з 18-річчям єпископських свячень.

У день свята Трьох Царів, яке для нас є «просто святом» і добрим різдвяним часом, єпископ-помічник Києво-Житомирський і адміністратор Луцький, Станіслав Широкорадюк має спомин чергової річниці свого єпископства. Як зазначив архиєпископ Петро Мальчук, звертаючись до присутніх на св.Месі у київському храму св.Олександра, – владика Станіслав належить до тих щасливців, які отримали єпископські свячення з рук блаженного Йоана Павла ІІ. До того ж, це був перший український єпископ Римо-Католицької Церкви, висвячений по роках радянської руйнації. Свого роду знак і символ: Україна змінюється.

Вісімнадцять років, як зазначив, усміхаючись, сам єпископ Станіслав, – це немовби найкращі роки для молодої дівчини, яка щойно вступає у життя, у неї все сповнене мрій і планів. Навряд чи сам владика сповнений «мрій» в емоційному розумінні цього слова, бо він дуже практична людина, ще 10 травня 1996 року призначений на президента релігійної місії «Карітас-Спес Україна». Радше можна говорити про плани.

А щоби у доброго католика плани збувалися, вони мають відповідати волі Божій та перебувати під покровительством Пресвятої Борогодиці. Отож єпископ Станіслав освятив ікону Матері Божої Неустанної Допомоги, яка висітиме у храмі й перед якою зможуть молитися всі вірні, та корони до цієї ікони.

На завершення урочистості єпископ прийняв вітання від парафії та від дітей із «карітасівських» будинків опіки. Певно, це один із найзворушливіших моментів: коли священика, який заради служіння Христу і Його Церкві склав обітницю безшлюбності, оточують із вітаннями діти. Питання про справжнє виконання батьківських обов’язків виглядає риторичним, у порівнянні зі стількома одруженими чоловіками, які полишають на жінок турботу про дітей, і то не маючи їх стільки, скільки під своєю опікою має президент «Карітасу».