Своїми роздумами про історичне рішення Понтифіка, а також про особистості чинного Папи та його попередника з euronews поділився колишній речник Святого Престолу Хоакін Наварро-Вальс. Наш спірозмовник пропрацював понад 20 років з Йоаном Павлом ІІ та 15 місяців з Бенедиктом XVI, ставши свідком того, як твориться історія Католицької Церкви.
Euronews:
– Пане Наварро-Вальс, чи можна говорити про те, що в інформаційній політиці та в системі комунікації Святого престолу сталися помітні зміни, якщо порівнювати періоди Івана Павла ІІ та Бенедикта XVI?
Хоакін Наварро-Вальс:
– Бенедикт XVI дуже чутливо ставиться до цих питань. Він завжди дослухався до порад, які йому давали під час організації різних заходів, зокрема, й тих, якими було вкрай складно керувати. Зокрема, зараз я згадую візит Понтифіка до Освенціма, який ускладнював ще й той факт, що Папа є німцем. Було й багато інших делікатних ситуацій, під час яких Бенедикт XVI виявив відкритість до порад та діалогу. Йдеться не лише про зміст його промов, а радше, про форму, про манеру висловлювати свою позицію та думку.
Euronews:
– Бенедикту XVI трохи не пощастило у тому плані, що він заступив на Святий престол після Йоана Павла ІІ, який був чи не найбільш “розкрученим” Папою в історії католицької церкви, якщо можна так висловитися. У порівнянні з ним, чинний Понтифік справляв враження трохи замкнутого, чи не так?
Хоакін Наварро-Вальс:
– Особисто я не вважаю Бенедикта XVI, або Йозефа Ратцінгера, сором‘язливим, замкнутим чи відстороненим. Це людина, яка впродовж життя, ще до того, як стати Папою, зустрічалася з найвидатнішими інтелектуалами свого часу. Він виявляв неабияку гнучкість під час обміну ідеями не лише між католиками, а й вірянами інших релігій та невіруючими людьми. Бенедикт XVI відзначився тим, що перебував, ніби над ідеями нашого часу. Для нього було головним не виграти суперечку, а переконати інших силою своїх ідей. І з цим він міг чудово упоратися.
Euronews:
– Йоан Павло ІІ ніс свою ношу до кінця. Бенедикт XVI вирішив зректися престолу. Чи свідчить це про зміни на Святому престолі?
Хоакін Наварро-Вальс:
– Зараз ми питаємо себе, які зміни сталися у Ватикані і що зміниться у майбутньому. На мою думку, не змінилося нічого. Просто ми звикли до певної історичної процедури і до того, що Папа Римський не зрікається престолу. Однак ніхто ніколи не казав, що такий стан речей у католицькій церкві є в принципі неможливим. Так склалося історично, але не юридично, тому що внутрішні закони церкви надають понтифікам таке право.
Euronews:
– Що Вам запам‘яталося найбільше із досвіду роботи з обома Папами?
Хоакін Наварро-Вальс:
– Я пригадую мить за день до смерті Йоана Павла ІІ, якому вже було тяжко дихати і який знав, що помирає. У якийсь момент Йозеф Ратцінгер – найстарший з кардиналів, увійшов до кімнати, аби попрощатися з Папою. Чи відчував він, що той помирає? Цього я не знаю. Однак він підійшов до його смертного одра і взяв понтифіка за руку, яка була дуже холодною, адже покійний потерпав від порушень кровообігу. Отож, кардинал Ратцінгер взяв його заруку і, дивлячись в очі, сказав наступне: «Дякую Вам, Святий Отче, за все, чого я зміг навчитися під час Вашого довгого понтифікату». Це було послання Йозефа Ратцінгера Йоану Павлу ІІ перед самісінькою смертю останнього.