Роздуми до Слова Божого на четвер ХХІІ звичайного тижня
Подія, про яку розповідає євангеліст Лука в сьогоднішньому уривку, показує від чого або від кого залежить ефективність апостольської праці. З уривка відомо, що Симон і його товариші зробили все, аби вловити рибу: вони працювали всю ніч (ніч – єдина пора доби, коли можна було дійсно щось вловити, бо вдень під час спеки риба йшла на глибину), використали всі можливості, але нічого не вловили. Після проповіді з човна Симона Ісус Христос наказує йому відплисти на глибину і знову закинути сіті. Симон розумів, що це цілковите безглуздя, адже стоїть день і риба вже давно пішла на глибину. Проте, можливо, проповідь Христа звернула серце Симона до того, щоб прислухатися до цього Чоловіка, Який навчає не так як книжники і фарисеї (пор. Мт 7, 29; Мк 1, 22 і Лк 4, 32), і Симон, досвідчений рибак, слухається Ісуса. Результат послуху приголомшив і Симона, і його товаришів, які, вже стомлені, витягували сіті, повні риби.
В апостольській діяльності священики використовують різні методи катехизації чи праці з молоддю і віруючими, все це, безумовно, важливі речі. Однак це все лише методи, тобто сіті. Якщо ж Господь не вчинить, щоб ці сіті наповнилися, вони залишаться порожніми, скільки б ми не старалися. Також потрібен послух Слову Божому, часом навіть всупереч здоровому глузду, щоб взагалі ці сіті закинути.
Я знаю одного старшого священика, метод апостольства якого був одночасно простий і чудовий: він просто виходив до храму, цілий день в ньому перебував і розмовляв з усіма, хто з цікавості заходив туди (храм був розташований в центрі великого міста). Більшість відвідувачів були невіруючими, але добрими людьми, і коли їх зустрічав цей священик, який своєю поставою свідчив, що Бог всіх приймає з любов’ю, вони вирішували прийняти християнство, ставали віруючими. Зрозуміло, що цих людей вело до храму Боже Провидіння, але якби вони не зустріли цього священика, то невідомо чи хтось би їх «зловив» для Царства Божого…