Вони можуть спастися без нас, але чи ми спасемося без них?

Роздуми до Слова Божого на четвер ХХVI звичайного тижня, рік І

Слова Ісуса Христа до обраних і посланих на проповідь сімдесяти двох учнів дуже сильно схожі на промову командира до своїх солдатів: чітко поставлене завдання («послав їх в кожне місто куди сам мав прийти»); застереження перед ворогом («ось я вас посилаю, як ягнят між вовки»). Чітке визначення способу поведінки себе на цьому завданні (див. Лк 10, 3-10), як у військовому уставі. Тільки замість сили – Боже Слово. А завдання – не знищити, а дати життя («оздоровляйте … хворих  і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже»( Лк 10, 9)).

Кожному в глибині серця хотілося би бути обраним. Бути обраним Богом, це значить, що Бог тобі довіряє, бути наче приятелем Бога. І кожен християнин запрошений і обраний, бо в таїнстві святого Хрещення ми отримуємо не тільки очищення від первородного гріха, не тільки благодать віри, надії, та любові, не тільки сподівання на отримання вічного життя, але також отримуємо завдання, місію: бути свідками присутності Бога в нашому житті, бути вісниками Божого Царства для наших ближніх. Важливо, щоб ми собі усвідомили, що бути християнином – це не особиста, майже інтимна справа, це завдання бути присутнім в цьому світі, вірніше дозволити Ісусу Христу бути присутнім в світі через тебе!

Святіший Отець Павло VI сказав, що невіруючі, яким не проголошене Євангеліє, можуть бути спасенні без нас, але чи ми спасемося, якщо не виконаємо свого завдання проголошення Євангелія?