Я облатка у руках Твоїх, Боже

Я облатка у руках Твоїх, Боже,

Тиха, прихована і непомітна,

Красою я теж похвалитися не можу,

Бо вся краса у душі моїй квітне.

Я облатка в руках Твоїх, Господи Ісусе,

Я всю себе в руки Тобі віддаю,

Божій волі Твоїй безвідмовно корюся,

Вона щастя вливає у душу мою.

Я в руках Твоїх, Боже, як білий хліб,

Благаю: переміни мене в себе,

Хай укриюсь я вся у Тобі,

В милосердному Серці Твоєму, як в небі.

Я облатка в руках Твоїх, Предвічний наш Боже,

Хай тіло моє мене від ока людського ховає,

Хай тільки Твій погляд любов мою міряти може,

Бо завжди я серце своє

з Божим Серцем Твоїм єднаю.

Я в руках Твоїх, Посереднику Божий,

як облатка жертви,

На вівтарі цілопалення дотла згоряю,

Розтерта і змелена стражданням,

як пшеничні зерна.

Душі рятую і Бога свого прославляю.

Я облатка в дарохранильниці

Божого Серця Твого,

Іду життям, і любов Твоя дасть мені крила,

І не боюся на світі нічого,

Бо Ти мій щит, моя оборона і сила.

Я облатка на вівтарі Твого Серця,

Вогонь моєї любові віками палатиме,

Бо знаю: возвисив мене Ти

лише зі свого милосердя.

Тому всі дари Твої й ласки

на славу Тобі обертатиму.

Я облатка в руках Твоїх, Суддя і Спасителю,

В останню годину мого життя

Хай Твоя всемогутність мене доведе до мети,

Хай прославиться милість Твоя.

(Щоденник
св. Сестри Фаустини Ковальської, № 1629)

З молитовника "Щоденно з Богом"