Люби в своїй недосконалості

Роздуми на до Слова Божого на ХХХІ неділю Звичайну, рік В

Лк 19, 1-10

Важко розмовляти з людьми, які виправдовують свою релігійну байдужість тим, що хтось їм перешкоджав в житті прийти до Бога. Чую самовиправдання на кшталт: «час був такий», «влада забороняла ходити до Церкви» тощо.

Закхей щось-десь чув про Ісуса Христа і тільки-но почув, що Вчитель буде проходити десь поблизу, відразу зорієнтувався і використав всі можливості для того, щоб тільки побачити Його. Він теж міг спокійно виправдатися, мовляв, мені перешкоджає мій малий зріст, інші люди не пускають мене до Нього. Однак він робить зусилля, щоб вилізти на дерево тільки заради одного: хоча б раз у житті побачити Господа.

Господь теж не марнує цього моменту, Він сам прагне зустрічі з грішником, Сам прагне дати спасіння. Про те наскільки велике прагнення Господа спасти душі, свідчать притчі про загублену вівцю і блудного сина. Господь постійно повторює, що посланий не до праведних, а до грішних. Святу Фаустину Ковальську Ісус Христос (в приватному одкровенні) запевнює, що молитва про навернення грішних душ для Нього є найбільш милою, і таку молитву Господь завжди вислуховує (пор. Щоденник №1397), бо «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.» (Лк 19, 10)

Проте не може дати нам спасіння проти нашої волі, а її (нашу волю) обмежують також байдужість і духовне лінивство. А часто людина боїться прийти до Господа, як це не парадоксально, бо боїться своєї недосконалості.

Невідомий французький автор написав слова від імені Бога, що звертається до грішника:

Люби Мене таким, яким ти є

Знаю твою слабкість… і незважаючи на це говорю до тебе:

Дай Мені своє серце. Люби Мене таким яким ти є»

Люби мене цілим собою. Кожну хвилину, в ревності чи сухості, у вірності чи невірності.

Якщо ти будеш чекати, поки станеш досконалим, то ніколи не будеш Мене любити…

Моє дитя, дозволь Мені любити тебе. Прагну твоє серце. Я буду його формувати, але зараз Я люблю тебе таким, яким ти є… Люблю в тобі навіть твою слабкість.

Старайся лише наповнити цю мить своєю любов’ю…

Стою при дверях твого серця як жебрак. Стукаю і чекаю, поспіши і відкрий, не виправдовуйся вбогістю, єдине, що може зранити Мені серце, це твій сумнів…

Хочу, щоб ти думав про Мене  кожну хвилину дня і ночі.

Коли тобі прийдеться страждати, Я дам тобі сил.

Ти дав Мені любов, а Я дам тобі таку здібність любити, що перевищуватиме твої найбільш сміливіші очікування»