Не гідний пробачення

Роздуми над Словом Божим на суботу І звичайного тижня

Ісус знову покликує учнів, цього разу не простих і бідних рибалок, як у попередньому розділі, а багатого й публічного грішного чоловіка — митника Левія. Ісус не розпитується, хто це, Його не турбує негативна оцінка цієї людини іншими. Він каже: «Іди за Мною!» Дослівно Ісус каже: «Йди зі Мною тією самою дорогою, стань товаришем Мого шляху!» Прокаженого зцілювали вже у Старому Завіті, Ісус зцілив паралізованого, але хто може змінити митника? Це неможливо або майже неможливо — так казали вчені у Писаннях. Спасіння митників було під дуже великим знаком запитання. І що Ісус робить перед таким персонажем? «Йди зі Мною тією самою дорогою». Сяде з ним і йому подібними до столу, щоб святкувати. І буде захищати їх: «Не потребують лікаря здорові, але хворі».

Важко йти тією самою дорогою, що Ісус. Про це Він сам скаже: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною». Як важко так само ставитися до тих публічних грішників! Вони ж заслуговують на… — і тут кожен може вставити своє завершення фрази. А для Бога нікого втраченого нема. Ісус навіть нічого йому не каже про навернення, покуту за минулі провини, не витикає гріхи. Лише довіра й любов. Як багато нам вчитися такого погляду на тих, хто не відрізняється найкращим стилем життя! Мати терпеливість, зрозуміння й відповідну наполегливість. Чи ж і зі мною Бог не вчинив та не вчиняє так само?

Господи, готовий простити кожного грішника, дякую Тобі за прощення моїх провин. Навчи мене, Господи, бачити Твоїми очима людей, яких зустріну сьогодні. Дай сіяти надію в серцях загублених.

Молитва дня з псалму: «В Тебе, Господи, джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!»