Професор Флавіо Феліче з Папського Латеранського університету (Рим) провів лекцію-тренінг для студентів бізненс-школи НаУКМА у Києві.
Італійський гість зазначив: аби досягнути спільного блага, інституції суспільства мають працювати спільно, саме суспільство має бути відкрите до плюралізму, а вирішення проблем має відбуватися на рівні громадян, а не держави.
Власне, говорилося про субсидіарність, її важливість і необхідність. Субсидіарність — важливий принцип діяльності здорового суспільства. Він означає, що справи, які можуть бути вирішені на місцях, і повинні вирішуватися на місцях. Якщо держава втручається у найдрібніші справи громадян, це все сильно сповільнює або і псує. Дуже важливо, відзначалося в лекції, щоб у суспільстві субсидіарність мала не тільки горизонтальний чи вертикальний вимір, а була круговою. Це означатиме безперервний виклик координації системи, яка діє в громадянському суспільстві: загалом, відкрите поліархічне суспільство, сформоване згідно з принципом субсидіарності, вимагає набагато більше, ніж управління «згори».
На думку професора Феліче, ми повинні бути уважнішими до таких понять, як громадянське суспільство та громадянська культура, і не використовувати їх пустослівно. Варто задуматися, скільки політичних партій паразитують на терміні «громадянське», та скільки політиків говорять про громадянське суспільство тільки з однією метою — представити себе унікальним, виділитися з-поміж інших. Суспільство має серйозно присвятити себе усвідомленню того, що насправді означає «громадськість» і «громадянське».
Доповідач розповів про загальне благо та інституційний аспект на прикладі Італійської Республіки. Італія — країна, яка бідніє, і щоб побачити це, італійцям вистачить тільки роззирнутися довкола. Таке становище склалося не через чийсь навмисний план чи брудну змову. Причина проста і об’єктивна: тривалий час країна перебувала під владою нечисленної політичної, економічної та культурної еліти, що мала високу відпорність до змін і була непроникною для критики. Це коло привілейованих політиків, бізнесменів, чиновників та інтелігенції, які формували суспільство у своїх власних інтересах, на шкоду переважній більшості італійців. Цей механізм однаково спрацьовує повсюди і не залежить від політичного режиму в конкретній державі.
Після лекції студентів розділили на чотири групи й дали завдання попрацювати над темою «Держава загального благоденства та суспільство добробуту: чи можливо це реалізувати в Україні?» Відповіді показали рівень розуміння теми. Зокрема, студенти зазначили, що держава повинна створити механізм розвитку громадянського суспільства та суспільства добробуту, адже саме громадянське суспільство має створити картину нової політики. Наше суспільство має такий потенціал, це продемонстрували події на Майдані.
Крім того, учасники всіх груп погодилися: найбільшим викликом і найбільшою проблемою української держави та українського суспільства є корупція. Ми повинні якнайшвидше її подолати, щоби мати змогу й простір для творення держави загального благоденства із суспільством добробуту. Саме якість лідерства становить фундамент подальшого успіху реформ, зокрема, й у сфері подолання корупції.
Підбиваючи підсумки свого виступу та групових презентацій, професор Феліче відзначив: у нас не може бути вільного суспільства, якщо не має вільних інституцій. Саме право є місцем свободи. Подальший розвиток України (не лише в політичній сфері) багато в чому залежить від побудови адекватної системи політичного лідерства, яка на сучасному етапі відповідала б нагальним потребам українського суспільства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
