Літургійні читання на 21 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Віддання празника Преполовення.
Свв. великих царів і рівноапостольних Константини й Олени

З дня:

Апостол
Ді 13, 13-24

13 Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Пам­фи­лійської. Йоан же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим. 14 Вийшовши з Пергії, вони при­були до Антіохії Пісидійської і, вві­йшовши до синагоги в суботній день, сіли. 15 Після читання Закону й Про­ро­­ків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, гово­ріть!
16 Підвівшись і давши знак ру­кою, Павло сказав: Мужі ізрáїль­сь­кі й ви, хто боїться Бога, слухайте! 17 Бог цього народу, Ізрáїля, ви­брав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, мо­гутньою рукою вивів їх із неї. 18 І сорок років годував їх у пустелі. 19 Підкоривши сім народів у Ха­наанській землі, дав їм у спадщину їхню землю — 20 майже через чотириста п’ят­десят років. А після цього дав суд­дів — до пророка Самуїла. 21 Потім просили царя — і Бог дав їм Саула, сина Кисa, мужа з племені Веніямина, — на сорок років. 22 Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, — він виконає всі Мої наміри!
23 З його потомства Бог за обіт­ницею дав Ізрáїлеві Спасителя Ісуса. 24 Йоан перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізрáїльському народові.

Євангеліє
Йн 6, 5-14

5 Тоді Ісус, піднявши очі, поба­чив, що великий натовп іде до Ньо­го, і каже Филипові: За що ку­пимо хліба, щоб вони поїли? 6 Він говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що мав робити. 7 Відповів йому Филип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав. 8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: 9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість? 10 Промовив Ісус: Розсадіть лю­дей! Було тут багато трави. Тож по­сідали люди, числом тисяч зо п’ять. 11 Ісус узяв хліби і, віддавши хва­лу, подав [учням; учні ж] — тим, які посідали; також і рибу, скільки ба­жа­ли. 12 Коли наїлися, Він сказав своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало. 13 Зібрали й наповнили двана­дцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися піс­ля тих, які їли.
14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] вчинив, говорили, що Він є справжній Пророк, який має прийти у світ.

Ріноапостольних:

Апостол
Ді 16, 1-5. 12-20

1 Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. 2 Про нього добре свідчили ті бра­ти, які були в Лістрі та Іконії. 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юде­їв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам збері­гати постанови, які схвалили в Єру­са­­лимі апостоли і старші. 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.

12 Звідти до Филип — міста-ко­ло­нії, що є першою частиною Маке­донії. У тому місті ми перебували декіль­ка днів.т13 А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм було місце мо­литви, і, посідавши, говорили до жі­нок, які зібралися. 14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприй­мати те, що говорив Павло. 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вва­жа­єте мене вірною Господеві, то при­йдіть у мій дім та й живіть! І зму­­сила нас.
16 І сталося, як ішли ми на мо­лит­ву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона при­носила великий прибуток своїм гос­­­подарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за на­ми й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, во­ни провіщають вам шлях спа­сіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: На­ка­зую тобі Ім’ям Ісуса Христа — ви­йди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що про­пала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на май­дан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони ска­зали: Ці люди, будучи юдеями, бун­­тують наше місто.

Євангеліє
Йн 10, 1-9

1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої ко­ша­ри дверима, але перелазить в ін­шому місці, той злодій і роз­бій­ник, 2 а хто входить дверима, той пас­тир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. 4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; 5 за чужим же вони не підуть, а вті­­катимуть від нього, бо не знають чужого голосу! 6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8 Всі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввій­де, то буде спасенний; він увійде і вий­де, і знайде пасовисько.

Біблійні роздуми