Голос і слово

Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю Адвенту

Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.

На початку книги слово «початок», «архе» вживається і в Старому Завіті, у книзі Буття, і в Євангелії від Йоана: «На початку було слово». Таким чином євангелісти, роблячи перегук із книгою Буття, хочуть натякнути, що Ісус Христос — це нове сотворення світу. Або краще — Його прихід у світ означає сотворення нового світу. Чи віриш ти, що Ісус, який увіходить у твоє життя, може сотворити в тобі новий світ? Якщо так, то позбавляйся словесних і ментальних формул «такий уже я, нічого не поробиш», «ще мама казала, нічого з тебе путнього не виросте»…

З Ісусом у кожного є нове майбутнє, якого не перекреслить ніяке минуле.

Тепер давайте порівняємо Марка та Йоана. У Йоана на початку є Слово, а в Марка, виходить, — голос. Бо відразу після слів «початок Євангелія Ісуса Христа» ідеться про Йоана Хрестителя, який є «голосом вопіющого в пустелі».

Голос і слово — поняття близькі, але не тотожні. Без голосу слово не пролунає, а без слова голос стане беззмістовним звуком. У Євангелії від Йоана йдеться про початок, неможливий без Слова, яким усе постало. А в Євангелії від Марка акцент робиться на голосі, бо без нього це Євангеліє не було би проголошене.

Поняття голосу наголошує на потребі в євангелізації. Для когось ваш голос, який ви подасте на захист Бога, стане початком нового життя. У простому свідченні іншій людині ми можемо уподібнитися до Бога, який творить усе нове.

Як це зробити? Як наважитися жити свідченням, говорити іншим про Бога, євангелізувати? Треба придивитися до Йоана Хрестителя і в його прикладі побачити підказки для себе.

Він з’явився в пустелі, у місці, не придатному для життя, небезпечному, спекотному, суворому, повному змій та скорпіонів. Саме таке місце стало тереном, де води Хрещення давали нове життя. Парадоксально: місце, де є смерть, стало місцем, яке дає життя.

Може, і в нашому житті ми також сприймаємо речі такими, як вони є, точніше — такими, як ми по-людськи їх бачимо, не беручи до уваги цієї Божої парадоксальності? І вважаємо, що потрапили у зону смерті, пустелю. Але скоро з розпеченого обрію вирине фігура аскета у верблюжій шкірі, і пролунає голос, який кличе до покаяння: голос життя…

Фото: Daniel Amarei