Людські зусилля і Божа милість

Роздуми над Божим Словом на 9 січня

Щоб переправитись на другий берег Генісаретського озера (св. Марко називає його морем через значні розміри: 21 км вдовжину і 12 км вширину), учні Ісуса мали подолати на човні не лише значну відстань, але також опір стихії — супротивний вітер. Коли сідало сонце, вони були тільки посередині озера, а близько четвертої сторожі, тобто вже під ранок, ще не дотягли до протилежного берега. Всю ніч вони гребли проти вітру, вичерпали всі свої сили, а мети так і не досягли.

Ці вимучені люди в човні є переконливою ілюстрацією марноти людських зусиль, коли завдання переростає наші можливості, а на шляху до мети виростають непереборні труднощі. Щойно по хвилях збуреного озера до них підійшов Ісус — усе радикально змінилося. Зникли перешкоди, ущух вітер і незабаром вони вже могли ступити на суху землю. Пригадуються слова Ісуса, сказані деінде: «Без Мене ви нічого не можете зробити». Псалміст виражає цю ж думку, стверджуючи: «Якщо Господь та не збудує дому, дарма працюють його будівничі» (Пс 127, 1).

Цікаво, що Ісус сам послав учнів у цю виснажливу подорож озером. Як теж у попередньому епізоді помноження хліба, Він немовби змушує учнів до праці. Господь Ісус не хоче, щоб вони були звичайними статистами Його чудес, а робить активними їх учасниками. Немає нічого неможливого для людей, якщо їхні власні зусилля помножуються Божою благодаттю.