Роздуми над Словом Божим на суботу ІІ звичайного тижня, рік І
«Того часу Ісус зі своїми учнями приходить додому; і знову збирається натовп, так що не мали вони змоги навіть хліба попоїсти».
З попередніх віршів пам’ятаємо, що Ісус перебував на горі, де наказав учням бути апостолами й дав їм нові імена (див. Мк 3, 13-19), а згодом вони повернулись додому, де на них уже чекав натовп.
Ян на людський погляд, ми б уже давно висловили своє обурення: адже повернулися з дороги, втомлені, а тут ще й попоїсти нема як. Цікаво, чому євангеліст Марко зосереджує нашу увагу на їжі — «не мали вони змоги навіть хліба попоїсти»? Чи насправді йшлося про земний хліб? У паралельному місці євангеліст Йоан показує нам, про яку їжу була мова… І те, що на наш погляд дивне, Ісусові було прийнятним. «Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте»; «Моя пожива — чинити волю Того, хто послав Мене, та довершити Його справу» (пор. Йн 4, 32. 34). Виходить, що Ісус не мав на меті наситити свою плоть земним хлібом, лише прагнув насити духовним хлібом натовп, який оточував Його.
«Коли Його рідні почули, то вийшли, щоби затримати Його, бо говорилося, що Він не в собі».
Дивно, чи не так? Рідні кажуть, що Він зійшов з глузду!!! Як це могло трапитись: бути поруч, перебувати в одному домі, і в той самий час — бути на великій духовній відстані?.. Досить просто. Вони не пережили духовного очищення, духовного обрізання, якого зазнали апостоли, перебуваючи з Ісусом на горі. Апостол Павло в Другому посланні до Коринтян каже: «Коли ми виходимо із себе, — то для Бога; коли ж помірковані, — то для вас» (2 Кор 5, 13). «Вийти з себе, бути не в собі» — риса, яка відділяє нас від натовпу, але й надає сил прямувати за Ісусом.
Чи замислювався ти, в який дім хотів би прийти та з ким саме? З Ісусом чи бути в тому натовпі, серед «рідних»?
фінансово.
Щиро дякуємо!
