Дім, оточений натовпом

Роздуми над Словом Божим на суботу ІІ звичайного тижня, рік І

«Повертається Він додому, а народ знову там юрмиться…»

Із попередніх віршів пам’ятаємо, що Ісус перебував на горі, де сказав учням бути апостолами й дав їм нові імена (див. Мк 3, 13-19), а згодом вони повернулись додому, де на них уже чекав натовп.

Ян на людський погляд, ми б уже давно висловили своє обурення, адже повернулися з дороги, втомлені, а тут ще й попоїсти нема як. Цікаво, чому євангеліст Марко зосереджує нашу увагу на їжі — «не мали змоги хліба з’їсти? Чи насправді йшлося про земний хліб? У паралельному місці євангеліст Йоан показує нам, про яку їжу була мова… і те, що на наш погляд дивне, Ісусові було прийнятним. «Їстиму Я їжу, незнану вам», «їжа Моя — волю чинити Того, хто послав Мене, і діло Його вершити» (пор. Йн 4, 31-34). Виходить, що Ісус не мав на меті наситити свою плоть земним хлібом, лише прагнув насити духовним хлібом натовп, який оточував Його.

«…Його свояки вийшли, щоб Його взяти, бо було говорено: Він не при собі!»

Дивно, чи не так? «Свояки», тобто рідні, кажуть, що Він зійшов з глузду!!! Як це могло трапитись: бути поруч, бути в одному домі, але перебувати на різній духовній відстані?.. Досить просто. Вони не пережили духовного очищення, духовного обрізання, якого зазнали апостоли, перебуваючи з Ісусом на горі. Апостол Павло в посланні до Коринтян каже: «Коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас» (2 Кор 5, 13). «Бути не при собі» — риса, яка відділяє нас від натовпу, але й надає сил прямувати за Ісусом.

Чи замислювався ти, в який дім хотів би прийти і з ким саме? — з Ісусом, чи бути в числі того натовпу, «свояків»?