Якщо ніхто, то і не Я

Роздуми над Словом Божим на понеділок V тижня Великого Посту

А Ісус їй сказав: «Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши».

Грішити (гр. hamartein) буквально означає «не влучити в ціль, заблукати, загубитися». Ісус удруге вимовляє слово повне ніжності, але водночас і величі. Він допомагає жінці побачити себе як загублену істоту, що потребує порятунку, як загублена вівця, чия доля буде трагічною, якщо її не знайде і не врятує пастир (пор. Лк 15, 5 нн; Йн 10, 10). Вердикт Ісуса парадоксальний: з одного боку, Він не пом’якшує вимоги Закону, який виразно засуджує перелюб; з іншого боку, Він показує, що прийшов не для того, щоб засудити грішників, а для того, щоб їх спасти (Йн 3, 17). Слово Ісуса звільняє її від засудження і відкриває перед нею нове життя. Його милосердя є не тільки співчуттям, але й силою, яка набирає форми заклику до навернення і до наполегливих зусиль витривати в новому житті.

У діалозі Ісуса з жінкою привертає увагу своєрідна гра слів, яка полягає у повторенні в кожній з трьох відповідей подібних за звучанням фраз: oudeìs («ніхто») — oudeìs — oudè egō («то і я не»). Аж тричі можна почути виправдальний вирок. «Хто буде звинувачувати Бо­жих обранців? — пише св. Павло. — Бог — Той, хто оправдує! А хто судитиме? Ісус Христос, який помер і воскрес, який по правиці Бога, — Він і заступається за нас!» (Рим 8, 33н).

На відміну від книжників, які з прихованим сарказмом називали Ісуса «Учителем», жінка каже Йому: «Ніхто, Господи». Ця коротка фраза, сказана нею, вказує на її досвід спасіння, що дозволяє їй з вірою «притулитися» до Ісуса. Як і кожному, хто так до Нього звертається (пор. Лк 5, 8.12; 7, 6; 18, 41).