Перша субота травня 2015 року
2 травня 2015 р.
Проголошення Божого Царства і заклик до навернення
Навертатися – міняти спосіб мислення!
Впровадження до Служби Божої на 2 травня 2015 року
Сьогоднішню першу суботу місяця переживаємо в перспективі Третьої таємниці Світла: Проповідь Божого Царства і заклик до навернення. Марія є Тією, котра слухає Боже Слово і є Йому слухняна. Вслухаймося і ми сьогодні в Літургію Слова, щоб ми могли добре виконати Божу волю. А на початку Євхаристії просімо Бога про дар навернення та щирий жаль за гріхи.
Гомілетична допомога:
Заклик до навернення
У жовтні 1979 року відбувався в Сарагосі Марійний конгрес, на який папа Йоан Павло II написав своє послання. Підкреслив у ньому нашу роль як свідків Євангелія:
«Уся Церква повинна, особливо в наші часи, почуватися відповідальною за висвітлення євангельських цінностей людського життя в усіх його проявах: у культурі, у способі мислення, в оцінці, що стосується суспільного життя, суспільних, політичних та економічних структур. Нехай Марія через свою євангельську щирість (…) повчить нас, як переживати і вказувати людям Його таємницю, щоб вона допомогла християнському життю».
Тому в наших молитвах просімо часто Найсвятішу Діву Марію, щоб випросила нам благодать впровадження Євангелія в кожну сферу людського життя і щоб ми прикладом свого життя запрошували інших до навернення їхніх сердець до Бога.
Не забуваймо слів Божої Матері, що їх Вона сказала у Фатімі 13 липня 1917: «Зрештою моє Непорочне Серце затріумфує!»
«Якщо Церква прийняла послання з Фатіми, — говорив св. Йоан Павло II на площі перед фатімською базилікою 13 травня 1982 року, — то передусім тому, що містить воно правду та заклик, які за своєю суттю є правдою і закликом самого Євангелія. «Навертайтеся (чиніть покуту) і вірте в Євангеліє» (Мк 1, 15) — це перші слова Месії, скеровані до людства. Послання з Фатіми є у своєму фундаменті закликом до навернення і покути, подібно як у Євангелії».
Посилаючись на історичний час, коли це було сказано, папа підкреслив: «Пані послання, здавалося, з особливою проникливістю прочитує “знаки часу”, знаки нашого часу». А був то час, коли різні організації та політичні сили з усією ненавистю прагнули знищити Церкву та релігійне життя, усунути Бога й молитву з публічного простору, позбавити прав людей віруючих і в результаті ліквідувати усіляку релігію. Час боротьби з Богом і всім, що Боже. Христофобія і християнофобія — відкинення Христа і християнства, з одночасним проголошенням гасел «рівність, вільність, братерство».
Неважко зауважити, що той дух часу не змінився, тільки переживаємо інший його розділ, а серед лицемірних гасел, широко проголошуваних по землі, особливе місце знайшло ще більш лицемірне «толерантність». Вона вимагається — і крикливо вимушується — до всіх, хто з Богом не рахується і Його не визнає, зате її не вимагається щодо віруючих у Бога, послідовників Євангелія. Тому на практиці це толерантність, застосовувана тільки вибірково і дуже нетолерантно. Триває вперте, позбавлене усіх гальм будування держав без Бога і проти Бога, без правди і визнаваних цінностей — без Декалогу. «Бум на невіру», «зараження» невірою, переконування, що «без Бога можна жити», «Бога не існує (немає)» — це гасла войовничих безбожників.
Так, власне, на початку свого понтифікату реальність сучасного світу — «знак часу» — образно і влучно визначив Бенедикт XVI: «Бога випихають зі світу». Це дуже небезпечне явище. Бо чий є світ без Бога?! Більш стосовним буде відповісти словами св. Йоана Павла II з беатифікаційної проповіді Франциска та Гіацинти, від 13 травня 2000 року. Він, зокрема, ствердив: «Послання Фатіми закликають до навернення, застерігають людство, щоб не ставало по стороні змія, котрий “хвостом змітає третю частину зірок небесних і кидає їх на землю” (пор. Одкр 12, 4). Світ, який не визнає влади Бога, — це світ у володарюванні Злого, це світ беззаконня, ненависті, брехні, насильства, війни, руйнування, варварства, збочень, поневолення і неправди. Це світ, який прямує в сторону самознищення. Звідси, власне, виростає актуальна потреба послання Ісуса Христа з Євангелія, що нагадує Його Матір у фатімських об’явленнях. А хто зрікається віри, відкидає Бога, той стає по стороні змія: живе у світі зла і будує такий же світ зла, де немає перспективи на надію, тому що «Бог є єдиним, хто може нас урятувати», і то «за посередництвом Непорочного Серця Марії, нашої небесної Матінки», як писала Луція в одному з листів.
Французький філософ Блез Паскаль повторював: «Немає більшої злостивості, як бути бундючним щодо Бога». На жаль, це постава, маніфестована різними групами й дуже небезпечна для світу, самовбивча. Тому фатімські послання насамперед закликають до покаяння, до навернення, до віри в Бога і впокорення перед Ним.
Третя фатімська таємниця показує шляхи сучасної Церкви, які визначає спочатку потрійний заклик до навернення і покути: «Ангел, вказуючи правою рукою на землю, сказав міцним голосом: Покута, покута, покута!» Тоді, власне, у видінні з’являється «щось подібне до того, як бачиться особи в дзеркалі, коли вони проходять перед ним». Фатімські діти побачили цілу процесію Церкви з папою римським, котрий ішов попереду, з єпископами, священиками, богопосвяченими особами та світськими. Бачене видіння говорить про страждання і смерть. Чи Ісус не говорив, навчаючи на палестинській землі: «Якщо не навернетеся, усі подібно загинете?» Тільки реальне прийняття заклику до покути і зміна життя може підхтовхнути світ і нас самих у напрямку Божого порядку і миру.
Найсвятіша Матінко, допоможи нам взяти до серця Ісусовий заклик до навернення, щоб ми змінили об’явлені Тобою заповіді трагічних подій і не допустили до їх виконання. Нехай наше життя в умертвінні й покуті спричиниться до поглиблення того, чого вже є ми свідками: скасуванні грізних заповідей, які умовно залежать від нашого навернення і прийняття до наших сердець Царства Божого.
(Леонард Гловацькі ОМІ, «Приймати наново Фатімське послання». Варшава 2013, с. 301-303)
Молитва вірних
Зібрані в першу суботу травня, просімо в нашій щирій молитві в справах Церкви, світу і нашої вітчизни. Взиваймо до Бога за посередництвом Найсвятішої Діви Марії, Божої Матері.
1. Молімося за Церкву по всій землі, щоб була для світу знаком постійної Божої опіки над людьми.
2. Просімо за пастирів Церкви, щоб служили Богові і людям за прикладом Марії.
3. За народи та держави, які позбавлені миру, щоб у їхньому житті проявилося Царство улюбленого Божого Сина.
4. Молімося за усіх матерів, щоб Боже благословіння і людська солідарність допомогли їм у вихованні дітей.
5. За посередництвом Марії молімося за вмираючих, аби зберегли довіру в Боже милосердя.
6. Молімося за нас самих, щоб ми, як Марія, приймали Божу волю.
Боже Отче, обдаруй нас своїм милосердям, вислухай наші молитви, які заносимо до Тебе через заступництво Пресвятої Діви Марії. Через Христа Господа нашого. Амінь.
Допомога в провадженні роздумів про 3 Таємницю світла:
Проголошення Божого Царства і заклик до навернення.
З книжки о. Леонарда Гловацького ОМІ «Приймати наново Фатімське послання», Варшава 2013, с. 402-406.
А після того, як був виданий Йоан, Ісус прийшов до Галілеї і проповідував Радісну Звістку Царства Божого. Він казав: Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє! А коли проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона й Андрія, Симонового брата, які закидали невід у море, оскільки були рибалками. Тож сказав їм Ісус: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей. І негайно, покинувши сіті, вони пішли за Ним. А пройшовши дещо далі, Він побачив Якова Зеведеєвого та його брата Йоана, які були в човні та лагодили сіті, і відразу покликав їх. Залишивши свого батька Зеведея в човні з наймитами, вони пішли за Ним (Мк 1, 14-20).
Незабаром, залишивши синагогу, Він з Яковом та Йоаном прийшов до дому Симона й Андрія. А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї. Він підійшов і, взявши за руку, підвів її — і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм. А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. Тож Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не давав говорити, бо знали Його, що Він — Христос. А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився. І поспішили за Ним Симон і ті, хто з ним, і знайшли Його та й кажуть Йому: Всі Тебе шукають! А Він відповів їм: Ходімо в інші місця, до сусідніх сіл [та міст], щоб і там проповідувати, адже на те Я і прийшов. І Він пішов, проповідуючи в їхніх синагогах по всій Галілеї та виганяючи бісів (Мк 1, 29-39).
Ісус говорив до натовпу:
Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає. Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива! І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його? Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні. І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти; без притчі ж не говорив їм, а своїм учням окремо все пояснював (Мк 4, 26-34).
«Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!» Скільки поколінь чекало, скільки років, тисячоліття — аж «сповнився час»? Наповнює це очікування щораз більшою тугою; у спосіб видимий об’явилося, коли над Йорданом «появився чоловік, посланий Богом — Йоан було його ім’я» (Йн 1, 6) і дався чути голос: «Навертайтеся, бо близьке Царство Боже» (Мт 3, 2).
Євреї мали свої, дуже різні уявлення про небо і про Царство Боже. Йоан їм цього не пояснив. Це не була його справа. Він сам того не міг знати, хоча й був «більший від пророків» і «між народженого з жінок не було більшого від Йоана», як засвідчив про нього Господь Ісус, то однак «найменший в Царстві Божому більший від нього” (Лк 7, 26 28).
Йоан Хреститель був Предтечею, Попередником Месії. Закликав до навернення і покути. Ізраїльтяни мали почуття гріха, невірності щодо Бога, Закону та Завіту, тому їх чіпляли слова пророка. Вони приймали хрещення навернення, але це було навернення до Закону, до права. «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення», написав св. Павло (Гал 4, 4‑5). «Коли Йоана ув’язнено», коли замовк голос над Йорданом, «Ісус прийшов до Галілеї і проголошував Євангеліє Боже. Говорив: «Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!» Час очікування вже закінчився, надія почала виконуватися, а реальність була євангельською новиною — даром Отця.
Цим даром є Його Син, посланий на землю, і Його Євангеліє, Добра Новина. Потрібно добре вдуматися в слова Ісуса, щоб зрозуміти новину, яку Він почав проголошувати від першого виступу. А проголошував Він Євангеліє Боже і Царство Боже — царювання Бога, тобто приходив із даром Божої любові та пробачення, зцілення потомків Адама від самих коренів, визволення з неволі. І справді показував «владу», якої не мали рабини, і «міць», якій ніщо ані ніхто не міг противитися, що вводило у здивування й повинно було допомогти розпізнати у Ньому Месію та увірувати в Нього.
«Навертайтеся і вірте в Євангеліє», повторював Ісус. Суттю того навернення було не відкинення старого союзу, а «прийняття нового союзу через віру в Ісуса», «ввійти до нового царства, котре появилося. І цей вхід до нього через віру (…). Навернутися — означає вірити, навернутися віруючи. Спочатку звершується Боже діло, потім настає відповідь людини, а не навпаки. Це означає перехід від старого Завіту, базованого на праві, до нового Завіту, збудованого на вірі (…). Віра «у Євангеліє» ототожнюється зараз із вірою «в Ісуса Христа» (Р. Канталамесса OFM, Наше життя піддане Христу, стор. 57-58). «Спільнота, яку Він приносив і котру творив, була спільнотою з Богом», Царством, царюванням — господарюванням Бога. Як через «гріх зневіри, недовіри Богу» людина зірвала зв’язок із Богом, — навчає св. Йоан Павло II в Енцикліці Redemptoris Mater (nr 37), — так у «повноті часу» через віру має шанс повернення і нового зв’язку – спільноти з Богом. «Відвічна любов (…) у дії людини входить як дар».
Проголошення Царства і заклик до навернення було головною формою виконання Ісусом Христом Його місії, але не єдиною. Не залишався Він також в одному місці. Стиль Його життя був зовсім інший від Йоанового. «Тому Він Мене помазав і послав, — як прочитає про своє посланництво з Книги Ісаї у Назареті, — щоб убогим ніс добру новину» (Лк 4, 18). Тому після виголошення свого послання Ісус вирушив берегом Галілейського озера, хотів поспілкуватися з бідними. Деяких покликав по імені: Симона, Андрія, Якова і Йоана. Вони увірували, прийняли Його заклик. Почала поставати нова спільнота віри. Коли оздоровив тещу Симона, виник рух у всій околиці. Перед домом рибалки зробилося тісно, а Ісус «оздоровив багатьох, торкнутих різними хворобами, і багато злих духів повикидав». Це були бідні особливого роду.
Наслідок був таким, що вже не дали Йому спокою навіть на молитві і хотіли Його мати «для себе», в Капернаумі. Не дав цим спокуситися. «Підемо деінде, до сусідніх місцевостей, щоб і там міг навчати, бо на це Я прийшов. І ходив по цілій Галілеї, навчаючи в їх синагогах і викидаючи злих духів».
Аж прийшов час, що Ісус почав пояснювати, чим є це Царство — як розвивається і яка є його міць. Це Божа міць, не людська. Як Божою міццю, закодованою через Творця, проростають насіння і ростуть незалежно від землероба — «Чи спить, чи чуває, вдень і вночі, насіння проростає і росте, він сам не знає як», — так і з Божим Царством. Зерно було вкинуте в землю людську, і ніщо не стримає його росту. Хоча початок був такий скромний, як зерно гірчиці, «але посіяне виростає і стає більшим від інших дерев», надаючи притулок птахам. Царство Боже дає притулок усім людям, котрі увірують в Ісуса.
Як сильно додає відваги споглядання Ісуса як Проголошувача Царства і взиваючого до навернення! Його заклик до навернення, в різних моментах і ситуаціях життя, є благодаттю. Усім, хто його приймає, Він дає міць, щоб із гріха і слабкості перейти до стану справедливості в зростання, як Божих дітей.
Акт присвячення парафії Матері Божій
(можна прочитати після Меси або під час молебню)
Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!
Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров. Вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе, і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.
Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості й благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.
Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.
Споглянь, які великі жнива, і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості й надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.
Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.
Надіє наша, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса — а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.
О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.
Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву й ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.
або:
Богородице Діво, Володарко і Царице наша!
Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.
Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.
Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.
О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина. Амінь.
Роздуми над тайнами Святого Розарію
Таємниці світла
- Хрещення Господнє
Охреcтившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, котрий спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: «Це є Син Мій Улюблений, якого Я вподобав» (Мт 3, 16-17).
Йоану Хрестителю випало завдання безпосередньо вказати світу особу Спасителя. Зустріч Ісуса з Йоаном відбулася в місці, де Йоан хрестив і через хрест покути готував Вибраний народ на зустріч із Месію. До охрещених Йоан казав: «Йде (за мною) сильніший від мене… Той буде вас хрестити Духом Святим» (Лк 3, 16).
Маріє, допоможи нам зрозуміти, що, приймаючи хрещення Йоана, Ісус ще повніше ввійшов у наш людський світ, позначений гріхом, щоб визволити його з гріха.
- Весілля в Кані Галілейській
Третього дня було весілля в Кані Галілейській; була там мати Ісуса.
Ісус зі своїми учнями також був запрошений на весілля (Йн 2, 1-2).
Під час весілля Марія побачила зніяковілість господарів, яким забракло вина. Звернулася тоді до Сина зі словами: «Не мають вина», а до решти: «Зробіть усе, що вам скаже». Це тут, у Кані Галілейській, Ісус уперше об’явив свою Божу міць, перемінюючи воду у вино.
Маріє, через своє прохання Ти показала, що Тобі не байдужий людський неспокій, а Ісус через Її доповнення довів, що готовий зарадити також земним потребам, щоби відкрити людські очі на правду віри. Христос у Кані об’явив свою славу, й увірували в Нього Його учні. Допоможи, Матінко, щоб і ми усім серцем увірували.
- Проповідь Божого Царства і заклик до навернення
Ісус прийшов до Галілеї і проповідував Радісну Звістку Царства Божого. Він казав: Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє! (Мк 1, 14-15)
Виповнився час обітниць, які говорили про прихід Месії. Настав час здійснити спасіння, приймаючи проголошену правду. Скористатися даром спасіння можуть ті, хто увірує в Євангеліє, навернеться і почне жити наукою і прикладом Спасителя, Ісуса Христа.
Маріє, підтримай нас, щоб заклик Христа до навернення і слідування за Ним залишився для нас завжди актуальним і зобов’язуючим наше сумління. Щоб ми йшли відважно через труднощі життя, навертаючись і віруючи в Євангеліє.
- Преображення на горі Табор
Ісус узяв Петра, Йоана і Якова та піднявся на гору помолитися… І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим… І почувся голос із хмари, який промовляв: «Це Син Мій Вибраний — Його слухайте!» (Лк 9, 28-29.35)
Наближалася мука і смерть Христа, а також хвилина великого випробування віри для апостолів. Ісус узяв трьох учнів на гору, щоб їм показати інший вимір свого існування. Апостоли побачили в переміненому на їхніх очах Христа — Бога, і почули від самого Отця, що Ісус це Син Божий, котрого потрібно слухати.
Маріє, допоможи, щоб нікому з нас не бракувало усвідомлення, ким є Ісус Христос, особливо під час важкого життєвого випробування. Щоб також ніколи не забули слів Отця: «Його слухайтеся».
- Встановлення Євхаристії
«Це Тіло Моє, що за вас віддається. Це робіть на спомин про Мене!» (Лк 22, 19)
Промовляючи ці слова під час Останньої Вечері, Христос встановив таїнство Євхаристії, наказуючи нам її звершувати на Його спомин. Таким чином мала виконатися обітниця Ісуса, що не залишить нас самих.
Маріє, це для нас Твій Син залишився в євхаристійних постатях, щоб ми Ним живилися і здобували потрібну міць на час земного паломництва. Навчи нас прославляти Ісуса в Євхаристії, пізнаючи, як міцно Він нас полюбив.
Літанія до Непорочного Серця Марії
Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!
Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!
Отче Небесний, Боже, помилуй нас.
Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.
Духу Святий, Боже, помилуй нас.
Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.
Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.
Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.
Серце Марії, доме Слова, молись за нас.
Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.
Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.
Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.
Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.
Серце Марії, жертво любові, молись за нас.
Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.
Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.
Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.
Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.
Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, прости нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, вислухай нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
помилуй нас!
Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Молитва Святішого Отця Бенедикта XVI в намірі покликань
Господи, вчини, щоб серед християн розквітали численні та святі покликання до священства, які будуть підтримувати живу віру і берегти вдячну пам’ять про Твого Сина Ісуса через проголошення Його слова і звершування Таїнств, за допомогою яких Ти невпинно відновлюєш своїх вірних. Дай нам святих священиків Твого вівтаря, які будуть мудрими і ревними хранителями таїнства Євхаристії — найціннішого дару Христа для спасіння світу. Дай нам слуг Твого милосердя, які через таїнство Примирення поширюватимуть радість Твого прощення. Вчини, Господи, щоб Церква приймала з радістю численні натхнення від Духа Твого Сина і, слухняна Його вченню, дбайливо турбувалася про священицькі покликання та покликання до богопосвяченого життя. Підтримуй єпископів, священиків і дияконів, богопосвячених осіб і всіх охрещених у Христі, щоб вони сумлінно виконували свою місію в служінні Євангелію. Просимо про це через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.
Молитва св. Йоана Павла II про покликання
О Ісусе, Пастирю Божий, який покликав апостолів, щоб їх зробити рибалками душ, пригорни до себе гарячі і благородні уми молодих людей і вчини їх своїми слугами. Зроби, щоб вони поділяли Твоє прагнення універсального відкуплення, бо заради цього блага Ти безупинно складаєш на вівтарях свою Жертву. Ти, о Господи, котрий живеш, щоб заступатися за нас, відкрий перед ними горизонти, аби ми побачили цілий світ, у якому здіймається німе прохання численних братів про світло правди і тепло любові. Вчини, щоб, відповідаючи на Твій заклик, вони продовжували, тут, на землі, Твою місію, будували Твоє Містичне Тіло — Церкву і були сіллю землі та світлом світу. Амінь.
Молитва за покликаних до служіння в Церкві
Господи, наш Боже, Ісус Христос навчав своїх учнів, що вони не повинні давати себе обслуговувати, але мають служити своїм братам; вчини, щоб ті, хто покликаний служити в Церкві, були розумними у діянні, приязними до всіх, кого Ти ставиш на їхньому шляху, вірними Євангелію та відданими справам милосердя. Нехай черпають свою силу з таїнств і з наполегливої молитві. Вчини, щоби Твій Син, який обмив ноги учням, наповнив їх духом смирення та любові. Амінь.
Боже, Ти даєш натхнення до добра і допомагаєш його робити; провадь шляхом вічного спасіння наших братів і сестер, які з любові до Тебе готуються до священства чи богопосвяченого життя. Вчини, щоб вони мали духа єдності і, заохочуючи одне одного до виконання добрих справ, через святе життя були істинними свідками Христа. Амінь.
Або інші молитви з молитовника «Щоденно з Богом», стор. 202-210
NB. Ці матеріали жодною мірою не обмежують ініціативи місцевих душпастирів. Мета приготовлених матеріалів — служити допомогою для якнайкращого приготування молебнів перших субот місяця.
фінансово.
Щиро дякуємо!
