Святого Атанасія, єпископа і Вчителя Церкви

Римо-катол.: 2 травня  (обов’язковий спомин)

Життя св. Атанасія Великого (295–373), єпископа Александрії, варто видрукувати сьогодні, з детальним переліченням усіх метань і проблем, яких зазнавала тоді Церква і він сам: гору брали то аріани, то прихильники католицького вчення; Атанасія то відправляли на заслання, то запрошували на єпископство… Загалом у вигнанні він побував п’ять разів, при чому ті роки зовсім не були втрачені — він писав богословські трактати, обґрунтовуючи єдність і водночас незлитність трьох Осіб у Пресвятій Трійці, аскезу і дівоцтво як засоби відродження Божого образу в людині тощо.

Життєписи таких святих варто поширювати серед сьогоднішніх християн, щоб, знаходячи паралелі, укріплювались у вірі: люди поводяться по-різному, а Бог робить своє. І якщо в наш час постав рух непокори серед західноєвропейських священників, які бажають допускати до Причастя всіх «хороших людей» просто тому, що ті хочуть причащатися, — то варто почитати біографію св. Атанасія. Під час аріанських хитань сирійський проаріанський єпископ Євсевій Нікомідійський намагався примусити св. Атанасія допустити Арія до Причастя й навіть писав листи до кесаря, аби той «покомандував» святим. Однак не вийшло.

Якщо у наші часи до священиків висувають судові позови за розтрату коштів або спокушування неповнолітніх, то Атанасія звинувачували у тому, що він, наприклад, брав податок полотном за користування своїм храмом, знищив посудину для причастя, якою користувався «ідейний ворог» — мелетіанський священник, давав золото зрадникові Філомену, а потім — і в тому, що він убив мелетіанського єпископа Арсенія. Аргументи та докази противників Церкви також не сильно змінилися: скажімо, на Тирському соборі 335 р. вороги св. Атанасія представили «руку Арсентія», яку начебто відтяв Атанасій. Святий же представив отцям собору живого Арсенія, відслонивши з-під плаща спершу його руки, і прокоментувавши: ось він і дві його руки, а третьої руки Бог людині не дав! Аргументами богослов’я і логіки Атанасій відбивався на різних «навколоаріанських» зібраннях, натомість у пустелю йому довелося втікати після того, як до храму на вігілію Різдва вдерлися солдати, вбивши і поранивши кількох парафіян… Для католиків сьогоднішнього світу теракти на свята — теж сумна реальність. Але тримаймося міцно: Господь переміг світ.

В іконографії часто зображається у вбранні грецького священника, між двома колонами, як «стовп православної (істинної) віри», або з єретиком у ногах. Його атрибути: човен, перо, сувій.