Матеріали для священиків на першу суботу липня

Перша субота липня 2015 року

4 VII 2015 р.

Встановлення Євхаристії

Впровадження до Божої Служби на 4 липня 2015 року.

Сьогоднішню першу суботу місяця переживаємо в перспективі 5 таємниці світла: Встановлення Євхаристії. Саме Діва Марія впродовж дев’яти місяців була найпрекраснішою монстранцією світу, в якій перебував Єдинородний Син Божий, якого сьогодні будемо приймати у святій Євхаристії, а тепер попросимо у Нього вибачення – кожен за свої провини.

Допомога гомілетична:

З проповіді о. Яна Віаннея OFM на Євхаристійний конгрес (2 червня 2012 р.)

Марія є Євхаристійною жінкою

В наших роздумах сьогодні задумаємося над таїнством всіх таїнств – над Євхаристією. Знаємо, як вчить нас Катехизм католицької церкви (ККЦ), що вершиною прожиття християнського життя, таїнством, біля якого все відіграється, до якого все направлене, є святість Євхаристії. «Пресвята Євхаристія завершує християнське втаємничення. Ті, хто був піднятий до гідності царського священства через Хрещення і глибше уподібнилися Христові через Миропомазання, через Євхаристію стають учасниками в жертві Господній разом зі всією спільнотою»(ККЦ 1322).

Можливо багато з вас думає, що коли хочемо говорити про Євхаристію в поєднанні з таємницями Розарію, мусимо роздумувати про таємницю світла, яка каже про встановлення Пресвятої Євхаристії. Ми, однак, будемо роздумувати над іншою таємницею з життя Марії. Не тому, що Марія не присутня у вечірнику. Саме навпаки. Вона є дуже близькою до Євхаристії, бо є близько до Того, Хто її установив. Є близькою Ісусу. «Марія нас може вести до цього Найсвятішого Таїнства, бо має до неї глибоке відношення» (Ecclesia de Eucharistia, 53). Знаємо, що Марія була присутньою між апостолами, які однодумно перебували в молитвах … .

«І точно не могла бути відсутньою при євхаристійних славленнях між вірниками першої християнської генерації, які постійно брали участь на ламанні хліба» (тут же). «Марія була євхаристійною жінкою цілим своїм життям. І тому Церква може, дивлячись на Марію, наслідувати її як взірець у відношенні до цього таїнства – таїнства Євхаристії.

Присутність Марії, євхаристійної жінки, можемо бачити вже в момент Втілення, у хвилини Благовіщеня. Марія вже тоді, в Назареті, перш ніж Ісус установив таїнство Євхаристії, «надала своє дівоче лоно для Втілення Божого Сина. Марія при Благовіщенні зачала Божого Сина у Його фізичній присутності з тілом і кров’ю – дала йому своє тіло й кров і цим передувала тому, що відображається у нас, коли під видом хліба і вина приймаємо Тіло і Кров Господні» (ЕЕ – Ecclesia de Eucharistia, 55).

Другий важливий момент в житті Марії, жінки Євхаристії, було жертвування в храмі, коли надала Богу любов свого серця. Євхаристія, яка уприсутнюється в жертві святої Меси і була славлена учнями в її присутності, і слова, які Марія слухала: «Це є тіло моє, яке жертвується за вас», означало для Марії те саме – Ісуса, якого зачала. Ісус залишається в ній і «означало знову прийняти в собі те серце, яке билося під її серцем» (ЕЕ – Ecclesia de Eucharistia, 56).

Її стояння під хрестом було стоянням адорації – поклонінням. Марія стояла під хрестом і адорувала свого Сина. Свідомо я не згадав одне таїнство, яке також сильно з’єднане з таїнством Євхаристії. Це таїнство з життя Марії, коли після Благовіщення Вона йде відвідати свою родичку Єлизавету.

Як же Марія після свого «fiat» (єврейське «нехай так буде») дізнається, що її родичка Єлизавета є вагітною, йде їй на допомогу, а в собі несе Ісуса. Чому її хотіла відвідати? «Могли ми собі думати, що Господь, що в ній був присутній, діятиме, щоб мала всі контакти з людьми обмежити. Марія, як найбільша містичка в історії людства, мала однак своє життя скероване на Бога! Не потрібно було їй мовчати? ЇЇ «fiat», яке дала Богу, (так само, як є і в нашому житті), з’єднується з fiat, в якому є згорнута конкретна людина (Єлизавета). Кожне завдання, яке нам Бог доручає, з’єднується з тим, що не маємо залишити для себе, але усім маємо ділитися з ближнім. Таким чином утворюємо спільноту. Марійне «fiat» – Амінь перемінилося на конкретний чин любові. Марія хоче ділитися з радістю. «Прийняти Ісуса і приходити з Ним до інших є дійсно християнською радістю». Радістю завжди треба ділитись. Радість треба поширювати далі. Тому Марія рушила в дорогу, щоб своєю радістю поділитися з Єлизаветою. Цією радістю можемо ділитися з іншими дуже простою формою: усмішкою, добрим вчинком, взаємодопомогою, вибаченням. Стараймося уділяти найглибшу радість, яка виходить з пізнання Бога в Христі.

Але дорога, якою Марія йшла до Єлизавети, була не зовсім легкою. Вона, бувши вагітною, приносить Ісуса і водночас приходить на допомогу Єлизаветі, щоб їй допомогти. «Ініціатива Марії була зумовлена дійсною покорою і відважною любов’ю та виходила з віри в Боже слово і з внутрішнього подиху Духа Святого. Хто любить, забуває про себе і повністю служить ближнім».

Марія несе Єлизаветі під серцем Ісуса, Божого Сина. Є ніби дарохранительницею, стає живим табернакулюм, монстранцією. Несе Того, Хто є Її Творцем, Хто є більшим від Неї. І ми можемо – як Марія – бути дарохранительницею. Ми є нею, коли в нас перебуває Бог благодаттю святого Причастя. Перебуває в нас Той, Хто є більший від нас, Хто нам дає нашу людську гідність – робить з нас Божих дітей. Наше «Амінь» – нехай так станеться – нас зобов’язує, щоб радість, яку нам Бог уділяє в Євхаристії, ми не залишили лише для себе. Радість, поділившись з іншими, зростає. Так, як про це просила свята Тереза з Лізьє: щоб Ісус, який в ній перебуває, після кожного святого Причастя з неї зробив живу монстранцію, щоб і ті, які хочуть бачити і пізнати справжнього Бога, могли Його побачити в нас.

Молитва вірних

Господь дав нам Діву Марію за Матір і нашу Заступницю; просімо, щоб як добра Мати нас привела до Ісуса:

1.     Просимо Тебе, Боже, за Святу Церкву та її пастирів – папу Франциска, єпископів, священиків, щоб вірно та ревно нас годували святою Євхаристією – Тілом із тіла Марії .

2.     Просимо Тебе, Царю всіх Святих, за ченців та черниць, щоб насичувалися святим Тілом і Кров’ю та були взірцем духовного багатства і знаменням вічної слави Агнця.

3.     Просимо Тебе, наш Отче, за всіх християн, щоб Ти їм завжди нагадував, що перш за все потрібно шукати Царство Боже, яке є в нас через прийняття святої Євхаристії.

4.     Просимо Тебе, ласкавий Боже, за людей невіруючих, щоб знайшли Христа, який є справжньою Дорогою, Правдою і Життям, та щоб Його прийняли у Пресвятій Євхаристії.

5.     Просимо Тебе, о наше Світло, за нас, тут зібраних біля вівтаря, щоб ми, дивлячись на Тебе, єдналися з Твоїм Сином через прийняття святої Євхаристії.

О, Всемогутній, вічний Боже, вислухай наші покірні прохання, і через заступництво Марії, Матері Твого Сина, даруй нам свою любов і спасіння через наше прийняття святої Євхаристії, де перебуває наш Господь Ісус Христос, який живе і царює на віки вічні. Амінь.

Допомога в провадженні роздумів про 5 Таємницю світла:  Встановлення Євхаристії

З книжки о. Леонарда Гловацького ОМІ «Підіймати наново послання Фатімське», Варшава 2013, с . 411- 419:

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти з цього світу до Отця, виявив любов до своїх, – тих, які у сві­ті, – до кінця полюбив їх. (Йн 13,1).

І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм: «Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму. (Лк 22, 14-15).

Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, розламав, дав учням і сказав: «Беріть, їжте, це – Тіло Моє». Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Заві­ту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його но­вим питиму з вами в Царстві Мого Отця». (Mт 26, 26-29).

Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї но­­­чі, коли був виданий, узяв хліб, і поблагословивши, переломив і сказав: Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламаєть­ся. Робіть це на спомин про Мене! Так само й чашу взяв Він по вечері, й сказав: Ця чаша – Новий За­віт у Моїй крові. Робіть це що­разу, коли будете пити, – на спо­мин про Мене! Бо щоразу, як тільки бу­дете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви зві­щаєте смерть Господа, аж по­ки Він прийде! Так що, хто їстиме цей хліб і пи­тиме Господню чашу недостой­но, буде винний супроти тіла й кро­ві Господньої! (1 Кор 11, 23-27).

Тоді стали сперечатися між со­бою юдеї, кажучи: Як це може Він да­ти нам їсти своє тіло? А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти ті­ла Сина Людського і не будете пи­ти Його крові, не будете мати в собі життя.  Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня по­жи­­ва, а Моя кров – справжній на­пій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки ваші манну їли й по­мер­ли, а хто споживатиме цей хліб, бу­де жити вічно! (Йн 6, 52-58).

Разом з Ісусом і апостолами увіходимо до Вечірника. Ісус дуже бажав спожити Пасху зі своїми учнями. Це була прощальна вечеря, і Він сам вибрав місце. Не знаємо, чи Він заздалегідь запланував всі деталі, але коли учні Його запитали: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?» (Mт 26,17) – виявилося, що все було передбачене. Ісус посилає у місто Петра і Йоана, кажучи їм, щоб звернулися до „чоловіка, який у глечику нестиме воду;" (Лк 22,10). Такий розпізнавальний знак може здатися дивним для нас, але для них це було достатньо: носити глечики з водою це була нормально задача жінок. Це "чоловік, який у глечик нестиме воду" приведе їх туди, куди треба і вкаже їм приміщення, де вони можуть спожити вечерю.

Ні, в Ісуса не було імпровізації, поспішних дій. Не було швидких пошуків контактів та ідей. Іноді його учням здавалося б, що Він про щось не пам'ятає. Він пам’ятав. Він пам’ятав і думав про себе і про все. „Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі своїми учнями" (Mт 26,18). Після цієї події приміщення на горі стало славним. Це наш Вечірник. „Вечірник – місце встановлення Євхаристії – написав св. Йоан Павло ІІ – Це там Христос взяв в свої руки хліб, розламав його і давав своїм учням, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене» (Лк 22, 19). Потім взяв у свої руки чашу наповнену вином, і сказав: «Ця чаша – Новий Завіт у Мо­їй крові, яка за вас проливається (Лк 22, 20) У тому Вечірнику хочемо перебувати і роздумувати цю спасенну подію.

"А коли прийшов час, Він сидів за столом і апостоли з Ним. Тоді Він сказав їм: «Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму». (Лк 22, 14-15) Займаючи місце за столом, Він думав про страждання, яке Його чекало. Вечірник був останнім місцем, де Він був вільний, Він міг тут вільно навчати і гідно виконувати свою місію. Коли з цього місця відійде, увійде у круг страждань. Зв’яжуть Його мотузками, будуть знущатися над Ним і поведуть Його туди, куди сам не захоче йти (пор. Йн 21, 18).

Ми у Вечірнику. Слухаємо слів Ісуса і дивимось на Його жести. Все є важливим і немає нічого лишнього. „Запросив своїх на Останню Вечерю – пише Бенедикт XVI – яка особливо відзначалась від інших – на Вечерю, яка не була  якимось єврейським ритуалом, але була Його прощанням, в якому Він дав щось нового: дав самого себе як Агнця, встановлюючи свою Пасху". Юдеї будуть здійснювати ці ритуальні обряди наступного дня, під час коли Він помре на Хресті – „таким чином Він дійсно целебрував з ними Пасху".

У Вечірнику „Ісус взяв хліб і поблагословивши його, розламав і дав учням". Це була берака – велика молитва благословення та подяки.

Традиційно читають її євреї до пасхальної вечері та до урочистих учт. Бо неможливо розпочати трапезу, не подякувавши Всевишньому за дари Його благодаті, які дає нам земля і виноградна лоза.

Слова встановлення Євхаристії – Це є Тіло Моє, це є Кров Моя є молитвою, а подяка в них стає благословенням і переміною.

Церква розуміє їх "як частину молитви, яку  читають разом з Ісусом, який молиться, як центральну частину подяки, в наслідок якої земний дар є нам даний заново Богом, як Тіло і Кров Ісуса Христа." Ісус подякував за те, що Отець вислухав Його (див Євр 5, 7). Раніше Він подякував за те, що Отець не залишив його у смерті (див Пс 16, 10). Він подякував за дар воскресіння, бо завдяки йому Він зараз може дати у хлібі та вині своє тіло і кров, як завдаток воскресіння і вічного життя (див. Йн 6, 53-58) .

 „Розламав і дав учням ". Після слів йдуть жести встановлення; Жести вияснюють слова, слова вияснюють жести.

Ламання хліба було правом батька сім’ї, який у свідомості віруючих представляв Бога Отця, котрий дає поживу всякій тварині; розділ їжі створював спільноту. "Це первісний людський жест давання – писав Папа Бенедикт XVI – ділення з іншими та об'єднання на Тайної Вечері Ісуса отримує абсолютно нову глибину: Він дає себе самого. Божа доброта, виростає до радикалізму в момент, коли у хлібі Син роздає себе. "І коли він говорить: "тіло" слід розуміти "усю людську особу, наділену тілом. "Коли віддає кров – створює новий культ і Новий Завіт  у своїй  Крові. Він узяв на себе весь людський непослух відносно Бога. Бо зла і несправедливості не можна ігнорувати і терпіти. "треба його перетворити і подолати. (…) А тому, що люди не здатні на це, – то це робить тепер сам Бог", показуючи свою вірність людині. Ісус тут діє не тільки як Бог відносно людини, але і як людина відносно Бога, і, таким чином, робить заповіт сильним і безвідкличним. (…) З цього моменту всій брудній хвилі зла протиставлений послух Сина, в якому страждав сам Бог. "Старий заповіт на Синаї, підтверджений окропленням кров'ю жертовних тварин (Вих 24, 8), Ісус замінив Новим Заповітом у своій Крові" І це є той новий культ, який встановлює під час Тайної Вечері: включення людства у свій замінний послух". Участь у Його Тілі і Крові означає, що Він приймає нас у Таїнстві, як цих "багатьох", для яких Він приніс себе у жертву. Повеління: "Чиніть це на Мій спомин" розуміється як встановлення таїнства і "те, що тут звершилося вперше було продовжено у спільноті учнів".

Цю правду треба продумати. „Історично була, отже, одна Євхаристія, зреалізована життям і смертю Ісуса. Проте літургійно, завдяки благодаті таїнства, встановленого Ісусом на Тайній Вечері, є стільки Євхаристій, скільки їх відправлятимуть священики до кінця світу. Ця подія здійснилась один раз (semel), а таїнство здійснюється «кожен раз» (ąiiotienscumąue)". Таємничим способом (чудесним) „подія уприсутнюється для нас, а ми присутні для події". „Через повторення цих слів молитви пресуществлення, наша нинішня хвилина є включена в хвилину Ісуса". „У хлібі та вині самі стаємо для переміни (…). Він є тим, Хто перемінює, але перемінити може Він лише те, що Йому віддамо. Не буде ніщо перемінене, якщо його не принесемо в жертву".

 На вівтарі отже знаходяться два Тіла Христа: одне Тіло реальне («зроджене з Діви Марії», воскресле i те, котре вознеслось на небеса) та друге – Його Тіло містичне, яким є Церква. Отож на вівтарі є реально присутнім Його реальне Тіло і також містичне Тіло; згідно з тим, що тіло не може існувати без Голови". Можна тут повторити за кард. Мартіні: „Християни повністю об’єднані з Христом в Євхаристії, є так само тісно з’єднані між собою та міццю цього таїнства творять Тіло Христа, яким є Церква. (…) Ми ніколи не є до такої міри Церквою, як тоді, коли ми беремо участь в Євхаристії"

Роздуми тайни Св. Розарія «Встановлення Євхаристії» ведуть нас до практичної рефлексії над своїм життям. Як через участь у Святій Месі я приєднуюсь повніше до спільноти Церкви, Містичного Тіла Ісуса Христа i піддаюсь дії Святого Духа, котрий мене перемінює та освячує, так через занедбання участі в Євхаристії і поверхневе Її переживання я віддаляюсь від спільноти Церкви і джерела освячення; виставляю себе на докір: „маєш ім’я, наче ти жи­вий, але ти мертвий." (Одкр 3, 1). Сама участь в Євхаристії, а навіть те, що свідомо приношу себе в жертву на вівтарі та приймаю Тіло Христа – цього не достатньо! Частиною Євхаристії є також хрест і страждання. Христос під час Тайної Вечері розламував хліб і давав – „як дар воскресіння" – зі словами: „Беріть – їжте, це є тіло Моє" i „Чиніть це на Мій спомин". Хто хоче стати добрим учнем Ісуса, повинен преламлювати себе: свою волю, щоб коритися Богу, свою гординю, егоїзм, лінь …

Вчитися говорити усією своєю поведінкою, як віддаватись ближнім на зразок Христа. Служити усім своїм "тілом" усім собою: своїм часом, талантами, силою, працею і стражданням, жертвуваним за грішників, в союзі з Христом, словом і ділом – бути до диспозиції, давати себе … – "Беріть, їжте … ".

Приймати Тіло Господнє під час Євхаристії – це прекрасно! Але треба нам вчитися євхаристійної побожності, аби черпати силу і міць на кожен день з адорації Ісуса у Святих Дарах. Треба запланувати собі так час, щоб не минати Ісуса присутнього в наших храмах чи каплицях. Знайти час, щоб поклонитися Йому, прославляти Його, порозмовляти з Ним, щоб набирати сили і мудрості.

Акт присвячення парафії Матері Божій

(можна прочитати після Меси або під час молебню)

Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!

Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.

Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.

Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.

Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.

Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.

 Наша надієНаНадіє наша, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса – а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.

Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.

або:

Богородице Діво, Володарко і Царице наша!

Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.

Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.

Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.  Амінь.

Роздуми святого Розарія

Таємниці світла

1.    Хрещення Господнє

Охреcтившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йо­му небеса, і Він побачив Духа Божого, котрий спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: «Це є Син Мій Улюблений, якого Я вподобав». (Мт 3, 16-17).

Йоану Хрестителю випало завдання безпосереднього вказання світу особи Спасителя. Зустріч Ісуса з Йоаном відбулася в місці, де Йоан хрестив і через хрест покути приготовлював вибраний народ на зустріч з Месію. До охрещених собою Йоан говорив: «Йде (за мною) сильніший від мене…. Той буде вас христити Духом Святим» (Лк 3, 16).

Маріє, допоможи нам зрозуміти, що приймаючи хрещення Йоана, Ісус ще повніше ввійшов у наш людський світ, котрий є позначений гріхом, щоб визволити його з гріха.

2.    Весілля в Кані Галілейській

Третього дня було весілля в Кані Га­лілейській; була там мати Ісуса.

Ісус зі своїми учнями також був за­прошений на весілля. (Йн 2, 1-2).

Під час весілля Марія побачила зніяковілість господарів, котрим забракло вина. Звернулася тоді до Сина зі словами: «Не мають вина», а до решти: «Зробіть усе, що вам скаже». Це тут, в Кані Галілейській, Ісус перший раз об’явив свою Божу міць, перемінюючи воду у вино.

Маріє, через своє прохання Ти показала, що Тобі не є байдужим людський неспокій, а Ісус через Її доповнення довів, що є готовий зарадити також потребом земним, шоб відкрити людські очі на правду віри. Христос у Кані об’явив свою славу й увірували в Нього Його учні. Допоможи, Матінко, щоб і ми усім серцем увірували.

3.    Проповідь Божого Царства і заклик до навернення

Ісус прийшов до Галілеї і про­по­відував Радісну Звістку Царства Божого. Він казав: Сповнився час, і на­близилося Царство Боже. Покай­те­ся і віруйте в Євангеліє! (Мк 1, 14-15).

Виповнився час обітниць, які говорили про прихід Месії. Прийшов час реалізування спасіння через прийняття проголошеної правди. З дару спасіння скористатися можуть ті, котрі увірують в Євангеліє, навернуться і почнуть жити наукою і прикладом Спасителя, Ісуса Христа.

Маріє, підтримай нас, щоб заклик Христа до навернення і слідування за Ним залишилося для нас завжди актуальним і зобов’язуючим наше сумління. Щоб ми йшли відважно через труднощі життя, навертаючись і віруючи в Євангеліє.

4.    Преображення на горі Тавор

Ісус узяв Петра, Йоана і Якова та піднявся на гору помолитися… І сталося, що під час молитви ви­гляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим... І почувся голос із хмари, який промовляв: «Це Син Мій Вибраний – Його слухайте!» (Лк 9, 28-29.35).

Приближалася мука і смерть Христа, а також хвилина великого випробування віри для апостолів. Ісус взяв трьох учнів на гору, щоб їм показати інший людський вимір свого існування. Апостоли побачили в переміненому на їхніх очах Христа – Бога, і почули від самого Отця, що Ісус є Сином Божим, котрого потрібно слухати.

Маріє, допоможи, щоб нікому з нас не бракувало свідомості ким є Ісус Христос, особливо під час важкого життєвого випробування. Щоб також ніколи не забули слів Отця: «Його слухайтеся».

5.    Встановлення Євхаристії

 «Це Тіло Моє, що за вас віддається. Це робіть на спомин про Мене!» (Лк 22, 19).

Промовляючи ці слова під час Останньої Вечері, Христос встановив таїнство Євхаристії, наказуючи нам її звершувати на Його спомин. Таким чином мала виконатися обітниця Ісуса, що не залишить нас самих.

Маріє, це для нас Твій Син залишився в євхаристійних постатях, щоб ми Ним живилися і здобували потрібну міць на час земного паломництва. Навчи нас прославляти Ісуса в Євхаристії, досвідчуючи, як нас міцно полюбив.

Адорація

В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок

Тобі віддаю свою неввічливість, щоб навчитись любові.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою ненависть, щоб отримати силу вибачати.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою неправду, щоб жити у правді.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свій страх, щоб рости в довір’ї.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої бажання і пориви серця, щоб зміцнитися у вірі.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої нечисті думки і вчинки, щоб знову бути чистим.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою байдужість, щоб палати любов’ю Твого Серця.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої печалі, щоб вони перемінились на радість.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю всі життєві падіння, щоб знову піднятись у надії.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої терпіння, щоб їх переживати зі стражданнями Ісуса.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю своє каяття, щоб відчути Боже милосердя.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої слова, якими осуджую інших, щоб відновити чистоту сумління.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою гординю, щоб здобути покору серця.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої труднощі, щоб жертвувати їх Богу, як приємний фіміам.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свої поневолення, щоб бути вільним дитям Божим.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свій сьогоднішній гріх, щоб в мені перемагав воскреслий Христос.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свою помилковість, щоб відшукати дорогу до Божої любові.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Тобі віддаю свій неспокій, щоб перебувати у Божому мирі.
В Твоєму серці, Діво Маріє, шукаю притулок.

Ісусе, поклоняємось Тобі …

1.     Ісусе, поклоняємось Тобі і дякуємо за Твою Матір, яку Ти нам дав у цей неспокійний час.

Величаємо Тебе за Діву Марію, яка безперервно закликає нас, щоб ми були відкритими на Божу Любов.

–                   Ісусе, поклоняємось Тобі і своє серце відкриваємо Тобі!

(повторюється дане прохання)

2.     Ісусе, Царю миру, поклоняємось Тобі з Марією. Дякуємо Тобі, що посилаєш Її як Царицю пророків, щоб нас вела до миру, який ісходить від Тебе, та щоб пригадувала нам шлях до миру через навернення і примирення молитвою і постом.

Прославляю та величаю Тебе зі всіма, які досягли дар миру, через молитву і піст, через Сповідь та участь у Святій Літургії.

–                   Ісусе,поклоняємось Тобі і свої серця відкриваємо Тобі!

(повторюється дане прохання)

3.     Ісусе, Царю миру, поклоняємось Тобі з Марією, яка нас Твоїм Іменем закликає і веде до миру в серці; заохочує, щоб ми стали свідками миру у своїх родинах і своєму середовищі.

4.     Ісусе, поклоняємось Тобі з Марією, яка нас вчить, що ненависть є великою загрозою, оскільки приносить сварки і неспокій.

Мій Ісусе, сьогодні я зрікаюся ненависті і всього, що є причиною безладу і неспокою в мені і біля мене. Зрікаюся диявола і його впливу, зрікаюся будь-якої співпраці з ним. З допомогою Твоєї благодаті та за заступництвом Діви Марії прагну противитись злу та відкидати кожну спокусу.

–                   Ісусе,поклоняюсь Тобі і своє серце відкриваю Тобі!

(повторюється дане прохання)

5.     Ісусе, поклоняюся Тобі і дякую Тобі, що даєш мені можливість допомогти моїми молитвами і жертвами у поширенні миру у всьому світі. Ти, Господи, хочеш зробити мене апостолом, свідком миру у цьому світі. Як багато людей сьогодні страждають від неспокою: занепокоєна молодь, розведені родини, недружні народи.

–           Ісусе, з Тобою і з Марією хочу приносити спокій і любов, відкидати і перемагати диявола і його плани у світі!

6.     Ісусе, поклоняюся Тобі і прославляю Тебе з Марією і всіма, хто на Її заклик відкриває своє серце у щирій Сповіді, хто навернувся і досягнув Твого милосердя та прощення. Звеличую Тебе за Твоє милосердя, бо багато сердець Ти врятував з терен гріха й злих намірів, а так відкрив їм дорогу миру. Нехай звеличують Тебе всі, хто за заступництвом Діви Марії, Цариці миру, отримали благодать, щоб визнати свій гріх; щоб його зреклися і покутували за його наслідки. Прославляю Тебе зі всіма, які за заступництвом Марії зрозуміли, що необхідно любити життя своє та інших, вирішили з любов’ю служити життю і відкрилися новій дорозі миру.

–               Ісусе, поклоняюся Тобі з Марією і прошу: «Прости нам наші гріхи та людську ненависть!»

(повторюється дане прохання)

7.     Ісусе, поклоняюся Тобі і дякую Тобі за надію, яку Ти мені в цей час дав через Марію, Царицю миру. Знаю, що навернення – це єдиний шлях до миру. Але часто не вистачає мені сили, та й інші її не мають, щоб навернутися. Цю благодать даєш Ти.

Дякую Тобі, що нам хочеш допомогти, щоб ми навернулися і зрозуміли дорогу і закони любові. Нехай ніхто не знеохотиться на дорозі до навернення.

Апостол Яків пише і закликає: «Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси – з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б'єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи» (Як 4.1-3).

Очисти мене і цей світ благодаттю навернення, щоб в Тобі здійснилось моє найглибше бажання, щоб був збережений від всього, що шкодить нам.

Знаю, Ісусе, що я повинен мати добру волю, щоб Твій Дух міг мною оволодіти і керувати. Дякую Тобі, що даєш мені і всім, хто Тебе взиває, внутрішню свободу і мир.

Літанія до Непорочного Серця Марії

Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!
Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!
Отче Небесний, Боже,           помилуй нас.
Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.
Духу Святий, Боже,               помилуй нас.
Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.
Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.
Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.
Серце Марії, доме Слова, молись за нас.
Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.
Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.
Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.
Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.
Серце Марії, жертво любові, молись за нас.
Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.
Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.
Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.
Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.
Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, прости нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, вислухай нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            помилуй нас!

Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

NB. Ці матеріали жодною мірою не обмежують ініціативи місцевих душпастирів. Мета приготовлених матеріалів — служити допомогою для якнайкращого приготування молебнів перших субот місяця.