Роздуми над Словом Божим на середу ХХІІ Звичайного тижня, рік І
Перше що ми бачимо, — Ісус вийшов із синагоги. В оригіналі слово «вийшов» звучить як анастаз (αναστας).
У Писанні це слово зустрічається безліч разів і перекладається як «воскрешати, вставати, зводитися, підіймати» — тобто Ісус буквально «встав із синагоги».
Після того, як Він заборонив гарячці й вона полишила тещу Петра, написано, що теща в ту саму мить встала — це теж слово анастаз. Ісус і теща Петра, імовірно, пережили щось схоже.
Можливо, в синагозі Ісуса зміцнило та наділило натхненням Слово Боже, силу і владу якого він зміг передати хворій жінці.
Цей уривок стосується всіх нас, оскільки, відвідуючи церкву та прислуховуючись до Слова Божого, ми так само отримуємо зцілення, натхнення й силу, а також дар надихати та зцілювати інших.
Сказано: «Бо Боже Слово живе та діяльне» (Євр 4, 12).
«І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх» (Лк 5, 17).
«А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана. Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа. І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них» (Діян 19, 8‑12).