Роздуми над Божим Словом на І Неділю Адвенту, рік В
Подивимось на паралельні тексти з Євангелія:«Відразу по тих днях горя сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі, й заголосять усі племена землі, й побачать Сина Людського, який іде на хмарах небесних з великою силою і славою» (Мт 24, 29-30; пор. Мк 13, 24-26). Що це означає? Що це за події? Чи йдеться про якусь космічну катастрофу або про якесь влучання комети чи астероїдів в Землю, що викличуть якийсь армагедон? Скоріш за все, про це тут не говориться. А тоді про що ж?
Сонце у Святому Письмі є символом Ісуса Христа. Згадаймо момент Преображення Господнього: «Обличчя Його засяяло, немов сонце» (Мт 17, 2). Місяць — символ Матері Божої (див. Одкр 12, 1). Не завжди місяць є поганим символом, який стосується відьом чи злого духа. «Місяць» єврейською означає те ж саме, що «вибілення» — лабан: це символ очищення чогось. Місяць у цій апокаліптичній мові може символізувати або Церкву, або Матір Ісуса Христа.
Чому також Церкву? Отож одне з пояснень Отців Церкви каже: подібно як місяць не має власного світла, а тільки відбиває сонячне, так і Церква світить світлом Христовим. Зірки тут — це апостоли. Книга Даниїла каже, що зірки це ті, хто навчають інших справедливості. Жінка з 12 розділу Одкровення Йоана має голову, оточену вінцем із зірок, а це образ апостолів Церкви, які вчать світ справедливості Божої. Це ті, хто надають християнську духовну та моральну тональність світові. З цього короткого пророцтва випливає, що момент повернення Ісуса буде тоді, коли Христа і Церкву, і всіх святих ми відішлемо десь у засвіти.
Здається, що лише тоді, коли людину вразить неможливість виходу з наслідків своїх грішних замислів і вчинків, прибуває Христос. Прибуває Той, хто в змозі протягнути руку спасіння. У таку мить прибуває наш Господь. Час повернення Ісуса є часом, коли, ми, здається, вже відійшли від Христа і блукаємо десь по манівцях. І не можемо зрозуміти, де ми є і ким ми є. Час, коли «місяць не дасть свого світла». Час, коли Церква втрачає для тебе своє світло. І навіть коли занепадає справжній культ Матері Божої. Сенс Церкви, Святих Таїнств притьмариться тобі й не сприйматиметься більше. І не буде зірок на небі — не йдеться про зірок шоубізнесу, а про зірки Церкви. Не буде авторитетів, якихось особливих людей, які даватимуть мету, приводитимуть у рух цілі спільноти чи тебе особисто. Може й будуть ті, хто головуватиме, хто будуть зверхниками, намісниками — але це не буде хтось особливий.
Тоді приходить до тебе Господь Бог.
фінансово.
Щиро дякуємо!
