Перша Субота січня 2016 р.
ВОСКРЕСІННЯ
Воскрес і завжди є з нами!
До душпастирських оголошень у неділю 27.12.2015 р.
У найближчу суботу 2 січня будемо переживати черговий раз першу суботу місяця. У цей нелегкий час для України хочемо разом молитися до Бога за заступництвом Пресвятої Діви Марії, вшановуючи Її Непорочне Серце. Запрошуємо усіх сердечно до участі в молебні, який відбудеться у ………. о …………
Вступ до Божої Служби на 2 січня 2016 р.
Сьогоднішню першу суботу місяця переживаємо в перспективі першої таємниці Слави Божої св. Розарію: Воскресіння Господнє. Ісус на третій день після своєї смерті постав із мертвих, перемагаючи смерть. Христос воскрес і явився своїм учням. Він також і сьогодні є поміж нами — Він присутній серед нас, зібраних в Його ім’я на цієї Євхаристії. Повні вдячності за дар присутності Воскреслого серед нас, перепросимо Його за наші гріхи.
Допомога гомілетам:
Йосиф Рацінґер/ Бенедикт XVI, Ісус із Назарета, ч. II, стор. 231-237/.
ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА З МЕРТВИХ
ПРО ЩО ЙДЕТЬСЯ У ВОСКРЕСІННІ
«А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа» (1 Кор 15, 14‑15). Цими словами св. Павло категорично наголошує на тому, яке значення має для християнської благовісті як цілості віра у воскресіння Ісуса Христа: вона є її основою. Християнська віра повністю залежить від правди свідчення, згідно з яким Христос воскрес із мертвих.
(…)
Тільки якщо Ісус воскрес, то справді відбулося те істинно нове, яке змінює світ і становище людини. Отож, Ісус стає критерієм, на який ми можемо покластися. Адже Бог воістину об’явив себе.
Безсумнівно, у нашому розгляді постаті Ісуса воскресіння є вирішальною точкою. Чи Ісус лише жив у минулому, чи, навпаки, живе також у теперішьому — це залежить від воскресіння. У «так» і «ні» цього питання йдеться не про одну окрему подію з шерегу інших, а про постать Ісуса як таку.
(…) Очевидно, свідкам, які зустрілися з Воскреслим, було непросто це сказати. Вони зіткнулися з цілком новою для них реальністю, що перевищила межі їхнього життєвого досвіду. Оскільки реальність того, що сталося, була цілковито незвичайною, вона приголомшила їх і спонукала до свідчення. Святий Марко розповідає, що учні, сходячи з гори, де було Переображення, роздумували, стурбовані словами Ісуса, про те, що Він, Син Чоловічий, «воскресне з мертвих». І вони запитували один одного, що значить «воскреснути з мертвих» (Мк 9, 9‑10). Справді, у чому це полягає? Учні не знали такого і мусіли навчитися цього, щойно зіткнувшись із реальністю.
Той, хто підходить до євангельських розповідей про воскресіння, вважаючи, що знає, чим є воскресіння з мертвих, — лише зможе пояснити їх у помилковий спосіб і мусить відкласти їх у бік як безглузді. Рудольф Бультман висував заперечення проти віри у воскресіння, що якби навіть Ісус воскрес із гробу, то треба було би сказати, що «така дивовижна природна подія, як оживлення мертвого» нічим нам не помагає і екзистенційно не має значення (пор.: Neues Testament und Mythologie. — с. 19).
Звісно, якщо при воскресінні Ісуса йшлося б тільки про чудо оживленого тіла, воно б нас, за великим рахунком, не обходило. Тоді воскресіння не було би важливішим, ніж клінічне оживлення мертвих завдяки вправності лікарів. Нічого б не змінилося у світі як такому, та й у нашому існуванні також. Чудо оживленого означало би, що Ісусове воскресіння було таким самим, як воскресіння з мертвих юнака з Наїну (пор. Лк 7, 11-17), дочки Яіра (пор. Мк 5, 22-24. 35‑43) або Лазаря (пор. Йн 11,1‑44). Після коротшого чи довшого часу вони поверталися у своє колишнє життя, аби пізніше колись-таки остаточно вмерти.
Новозавітні свідчення не допускають жодного сумніву, що у «воскресінні Сина Чоловічого» відбулося щось зовсім інакше. Ісусове воскресіння було проривом у цілковито новий вид життя, у життя, що вже більше не підпорядковане законові смерті і перетворення, а поставлений поза нього, — життя, що ознаменувало новий вимір людського буття. Тому Ісусове воскресіння є не окремою подією, якою ми могли би нехтувати і яка б належала тільки минулому, але певним видом «визначальної переміни» (вживаючи це слово як аналогію). В Ісусовому воскресінні досягнуто нової можливості бути людиною, яка, ймовірно, стосується усіх і відкриває людям майбутнє, новий вид майбутнього.
Слушно, що апостол Павло нерозривно пов’язав воскресіння християн і воскресіння Ісуса: «Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес… Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих» (1 Кор 15, 16. 20). Воскресіння Христа або є універсальною подією, або не є нею, так нам говорить Павло. Лише розуміючи Воскресіння як універсальну подію, як ознаменування нового виміру людського існування, ми стаємо на шляху цілковито правильного осмислення свідчення Воскресіння присутнього у Новому Завіті.
Виходячи з того, розуміємо особливість цього свідчення Нового Завіту. Ісус не повернувся у звичайне людське життя цього світу, як це було з Лазарем та іншими, кого Ісус воскресив. Він вийшов у інше, нове життя — у Божий простір, і звідти виявляє себе Своїм.
Для учнів це також було щось абсолютно неочікуване, їм потрібно було часу, аби це збагнути. Юдейська віра, щоправда, знала про воскресіння мертвих наприкінці часів. Нове життя вона пов’язувала з настанням нового світу, й відтак цілком збагненного: якщо є новий світ, то там існує і новий спосіб життя. Але воскресіння до остаточного й відмінного стану, посеред звичного старого світу — цього не передбачалося, і тому це важко було сприйняти. Отож спочатку обітниця Воскресіння залишалася для учнів незбагненною.
Процес увірування розвивався аналогічно, оскільки відбувся у солідаризації з хрестом. Про розп’ятого Месію ніхто не думав. Зараз «факт» був наявний, і, виходячи з того факту, треба було по-новому читати Писання. У попередній главі ми обговорювали, як, виходячи з неочікуваного, Писання відкрилося по-новому, і, отже, факт набув свого змісту. Нове читання Писань, звісно, могло початися щойно після Воскресіння, бо лише через Воскресіння Ісус потвердив себе як Божий Посланець. Тепер у Писанні мусіли виокремити дві події — хрест і Воскресіння: як, сприймаючи їх по-новому, досягнути віри в Ісуса як Сина Божого.
Проте це передбачає, що Воскресіння було для учнів таким само реальним, як і хрест. Передбачає, що вони були приголомшені дійсністю; після початкових вагань і подиву вже не могли опиратися реальності: це справді Він; Він живе і до нас промовляв, дав себе нам торкнутися, хоч і не належить більше світові звичайних речей.
Парадокс був несказанним: Ісус був абсолютно іншим, не оживленим трупом, а з Бога Новим і назавжди живучим. І хоч у той самий історичний час, не належачи до нашого світу, саме Він був присутнім у справжній спосіб у своїй цілковитій ідентичності. Йшлося про досвід цілковито інший, що виходив поза межі звичайного досвіду і, однак, був для апостолів цілковито безперечним. Звідси пояснюється своєрідність свідчень щодо Воскресіння: учні говорять про щось парадоксальне, про щось таке, що перевершує будь-який досвід і все-таки є абсолютно справжнє.
(…)
У свідченнях про Воскресіння, безсумнівно, говориться про те, що не входить у світ нашого досвіду. Розповідається про щось нове, щось таке, чого досі не було, щось виняткове — розповідається про новий вимір дійсності, який проявляє себе. Наявна реальність не заперечується. Радше стверджується: існує інший вимір, якого ми раніше не знали. Чи це суперечить науці? Чи може існувати тільки те, що завжди існувало? Чи не може це нове бути неочікуваним, таким, що нам годі уявити? Якщо є Бог, чи не може Він створити і новий вимір людського буття, дійсності взагалі? Чи створіння, властиво, не чекає на цю останню і «вирішальну переміну»? Чи не скероване радше єднання скінченного з безконечним, поєднання людини і Бога на подолання смерті?
У цілій історії усього живого початки новизни є неістотні, майже невидимі, тому можуть бути проігноровані. Сам Господь сказав, що «Царство Небесне» у цьому світі подібне до гірчичного зерна, найменшого з усіх зерен (пор. Мт 13, 31‑32). Але воно приносить у собі нескінченну Божу могутність. Ісусове Воскресіння з погляду історії світу непримітне, воно є найменшим зерном історії.
Це змінювання пропорцій належить до Божих таємниць. Врешті-решт, те, що велике, могутнє, — є малим. Маленьке зерно — воістину велике. Так і Воскресіння вступило у світ лише в декількох дивовижних виявах для вибраних. І разом із тим воно було новим початком — тим, на що у тайні очікувалося. Для небагатьох свідків Воскресіння, саме тому, що вони не могли його сприйняти розумом, було настільки реальною і могутньою подією, що будь-який сумнів відступив і вони з новою абсолютною безстрашністю вийшли перед світом, аби засвідчити: Христос воістину Воскрес.
МОЛИТВА ВІРНИХ
Помолімося зв заступництвом Пресвятої Діви Марії у щирій молитві за святу Церкву, увесь світ та нашу Вітчизну.
1. Молімося за Церкву по всій землі, щоб для усього світу вона була ознакою постійної Божої турботи над людьми.
2. Молімося за єпископів і священиків Церкви в Україні, щоб охоче служили Богу і людям, як Марія.
3. Молімося за всіх матерів, щоб Боже благословення і підтримка людей допомагали їм у вихованні дітей.
4. Молімося за стражденних і в нужді, аби не бракувало людей, готових прийти їм з допомогою.
5. За заступництвом Марії молімося за вмираючих, щоб зберегли віру в Божу милість.
6. Молімося за нас самих, щоб ми, як Марія охоче приймали та виконували волю Бога.
Боже, Отче, вияви нам свою милість, почуй молитви, які приносимо Тобі, та зміцнити нашу надію. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
РОЗАРІЙ — СЛАВНА ЧАСТИНА
Таємниця 1 – Воскресіння Христове
«Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся! Бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Він лежав» (Мт 28, 5‑6).
О Ісусе, Ти переміг смерть, а воскреснувши з мертвих, переміг гріх. Прошу Тебе, допоможи мені щиро покаятися у своїх гріхах, висповідатися з них і розпочати нове життя. Амінь.
Таємниця 2 – Вознесіння Ісуса
«Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв свої руки і поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо» (Лк 24, 50‑51).
О Ісусе, Ти вознісся на небо, щоб приготувати мені місце. Вчини, щоб я гідно наслідував Твоє земне життя та зміг радіти з Тобою в Небі. Амінь.
Таємниця 3 – Зіслання Святого Духа
«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Діян 2, 1‑4).
О Ісусе, Ти зіслав нам Святого Духа, щоб ми могли пізнати міць любові Отця. Даруй нам благодать віри, щоб ми могли бути справжніми свідками Твоєї любові кожного дня. Амінь.
Таємниця 4 – Пречиста Діва Марія взята до неба
«Він зглянувся на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть Мене всі покоління, бо вчинив Мені велике Сильний! І святе Ім’я Його» (Лк 1, 48‑49).
О Ісусе, Ти з тілом і душею забрав Марію до неба. Просимо, сповни наші серця прагненням повернення до дому Небесного Отця. Амінь.
Таємниця 5 – Коронування Діви Марії на Царицю неба і землі
«І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові — вінець із дванадцяти зірок» (Одкр 12, 1).
О Ісусе, через руки Марії жертвую Тобі ціле моє життя, моє сьогодні і моє майбутнє. Будь Господом кожної хвилини мого життя. Амінь.
Літанія до Непорочного Серця Марії
Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!
Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!
Отче Небесний, Боже, помилуй нас.
Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.
Духу Святий, Боже, помилуй нас.
Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.
Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.
Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.
Серце Марії, доме Віковічного Слова, молись за нас.
Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.
Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.
Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.
Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.
Серце Марії, жертво любові, молись за нас.
Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.
Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.
Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.
Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.
Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, прости нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
Господи, вислухай нас!
Агнче Божий, що береш гріхи світу,
помилуй нас!
Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Акт присвячення парафії Матері Божій
(можна прочитати після Меси або під час молебню)
Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!
Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.
Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, яка виходиш нам назустріч; ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.
Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.
Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.
Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.
Надіє наша, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса — а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.
О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.
Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.
або:
Богородице Діво, Володарко і Царице наша!
Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.
Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.
Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.
О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
