Літургійні читання на 30 квітня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. апостола і євангеліста Якова, брата св. Йоана Богослова.

З дня:

Апостол
Ді 8, 26-39

26 Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: Встань і йди на південь, — на шлях, що йде з Єру­салима до Гази, бо пустинний він! 27 Він встав і пішов. І ось муж, — скопець з Ефіопії, — вельможа ефіопської цариці Кандаки, який був над усіма її скарбами. Він їздив на по­клоніння в Єрусалим; 28 повертаючись, він сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю. 29 Дух же сказав Филипові: Підій­ди і пристань до цієї колісниці! 30 Филип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю, і запитав: Чи ти розумієш те, що читаєш? 31 Той відказав: Як же можу я розу­міти, коли ніхто не наставить ме­не? І попросив Филипа, щоб уві­йшов і сів біля нього. 32 А місце із Писання, яке він читав, було: Неначе вівцю на заріз, повели Його; неначе ягня безголосе перед тим, хто стриже його, — Він не відкриває уст своїх. 33 У Його приниженні відмов­ле­но Йому в суді. [Але] хто роз­по­вість про рід Його? Бо життя Його заби­ра­ється із землі!
34 Обізвався скопець і сказав Филипові: Благаю тебе, про кого це про­­рок каже? Про себе самого чи про ко­гось іншого? 35 Відкривши уста й почавши з цього Писання, Филип благовістив йому про Ісуса. 36 Тим часом вони, мандруючи дорогою, під’їхали до якоїсь води. І ско­пець каже: Ось вода. Що ж за­бо­роняє мені охреститися? 37 [А Филип йому сказав: Якщо ві­риш усім своїм серцем, — то мож­на. Він у відповідь промовив: Вірю, що Ісус Христос є Сином Божим!] 38 І наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду — Фи­лип і скопець; і він охрестив його. 39 Коли вони вийшли з води, Гос­подній Дух забрав Филипа, і ско­пець більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів.

Євангеліє
Йо 6, 40-44

40 Воля Мого Отця є та, щоб кож­ний, хто бачить Сина й вірить у Ньо­­­го, мав вічне життя, — і Я вос­кре­­шу його останнього дня. 41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, — 42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йо­­сифа, батька й матір якого ми зна­­­ємо? Як же тепер [Він]каже: Я зій­шов з неба? 43 У відповідь Ісус сказав їм: Не рем­ствуйте між собою. 44 Ніхто не може прийти до Ме­не, коли Отець, який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу йо­го останнього дня.

Апостола:

Апостол
Ді 12, 1-11

1 На той час цар Ірод простягнув руки, щоби декому з Церк­ви за­по­ді­яти зло. 2 Він убив мечем Якова, брата Йоана. 3 А коли побачив, що це подо­ба­ється юдеям, задумав схопити й Пет­ра. Були тоді дні Опрісноків. 4 Він схопив його і посадив до в’язниці, передав чотирьом чет­вір­кам воїнів, щоб стерегли його, ба­жаючи вивести його до народу піс­ля Пасхи. 5 Отже, Петра стерегли у в’язни­ці. А ревна молитва за нього підій­ма­лася від Церкви до Бога. 6 Тієї ночі, коли Ірод мав його вивести, Петро спав між двома воїнами, скований двома залізними ланцю­гами, і вартові перед дверима сте­регли в’язницю. 7 І ось Господній ангел став перед ним, і світло засяяло в кімнаті. Штовх­нувши Петра в бік, він підвів його, кажучи: Швидко вставай! І залізні кайдани поспа­дали з його рук. 8 Ангел же сказав йому: Підпере­жи­ся і надінь своє взуття! Тож він зробив це. І каже йому: Одягнися у свій одяг і йди за мною! 9 Вийшовши, він попрямував за ним, не знаючи, чи те, що відбу­ва­єть­ся через ангела, є дійсністю, бо думав, що бачить видіння.
10 Минувши першу й другу сторожі, вони прийшли до залізної бра­ми, яка вела до міста, — вона сама собою їм відчинилася. Вийшовши, проминули одну вулицю, – і раптом ангел відступив від нього. 11 Отямившись, Петро сказав: Ни­ні твердо знаю, що Господь по­слав свого ангела і вирвав мене з рук Іро­да та від усього, чого сподівав­ся юдейський народ!

Євангеліє
Лк 5, 1-11

1 Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Гені­са­рет­ського озера, 2 то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті. 3 Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна.
4 Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: «Відпливи на глибину і закинь ваші сіті для риболовлі!» 5 А Симон у відповідь сказав: «Наставнику, цілу ніч ми тру­дилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!» 6 І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті поча­ли рватися. 7 Тож вони дали знак товаришам у дру­гому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й на­пов­­нили обидва човни, так що ті ста­ли занурюватися у воду. 8 Побачивши це, Симон-Петро при­­пав до колін Ісуса, промов­ля­ю­чи: «Відійди від мене, бо я грішний чо­ловік, Господи!» 9 Бо від кількості риби, що вони на­ловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним, 10 також і Якова, і Йоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Си­мона. І сказав Ісус Симонові: «Не бій­ся — відтепер ти будеш ловити людей!» 11 І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.