Перша Субота лютого 2016 р.

Вознесіння

Наша справжня вітчизна є в небі.

До душпастирських оголошень у неділю 31.01.2016 р.

У найближчу суботу 6 лютого будемо переживати черговий раз першу суботу місяця. У цей нелегкий час для України хочемо разом молитися до Бога за заступництвом Пресвятої Діви Марії, вшановуючи Її Непорочне Серце. Запрошуємо усіх сердечно до участі в молебні, який відбудеться у ………. о …………

Вступ до Святої Меси на 6 лютого 2016 р.

Сьогоднішню першу суботу місяця переживаємо в перспективі другої таємниці Слави Божої св. Розарія: Вознесіння Господнє. Ісус на 40 день після свого воскресіння вознісся на небеса. Повні вдячності за обітницю неба перепросимо Його за наші гріхи.

Допомога гомілетам:

Йосиф Рацінгер Бенедикт XVI, Ісус із Назарету, ч. II, стор. 264-269.

(Вознесіння)

Розповіддю про Вознесіння завершується Євангеліє від Луки і починаються Діяння апостолів. В завершенні Євангелія від Луки розповідається, як Ісус явив себе апостолам разом з двома учнями, зібраними у Єрусалимі. Ісус їсть з ними і дає деякі настанови. В кінці Євангелія читаємо: «І Він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благо­словив їх. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися Йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога» (Лк. 24, 50-53).

Це закінчення вражає. Лука наголошує, що учні перебували сповнені радістю, коли Господь остаточно віддалився від них. Ми мали б очікувати протилежне. Ми чекали б, що вони зостануться безпорадні і сумні. Світ не змінився, Ісус відійшов від них остаточно. Вони отримали доручення, що видавалося нездійс­ненним і непосильним. Як вони могли благовістити перед людьми в Єрусалимі, в Ізраїлі, в цілому світі та сказати: «Цей Ісус, що нібито зазнав фіаско, є Спасителем нас усіх?» Кожне прощання лишає по собі біль. Хоч Ісус пішов від них як Той, Хто живе, як могла не засмутити їх остання розлука? І все-таки в Євангелії говориться, що вони у великій радості по­вернулися в Єрусалим і славили Бога. Як ми можемо все це зрозуміти?

Безперечним є те, що учні не почуваються по­лишеними. Вони, очевидно, вважають, що Ісус не полинув далеко від них, і переконані в Його новій присутності. Вони впевнені, що саме зараз Він по-новому, могутньо присутній у них. Їхня впевненість є у тому, що «Божа правиця», до якої Він «вознесений», є складовою нового способу Його присутності, — яку не можемо втратити, — що Він з ними так, як лише Бог може бути близько.

Радість учнів після Вознесіння прояснює нам цю подію. Вознесіння – це не відхід у віддалену зону всесвіту, а постійна близькість, яку учні досвідчують так потужно, що дуже довго перебувають у великій радості.

Таким чином, завершення Євангелія від Луки допомагає нам краще осмислити початок Діянь апос­толів, де змальовано Вознесіння Ісуса. Відхід Ісуса випереджений тут розмовою учнів з Ісусом, під час якої — все ще опираючись на свої старі уявлення — запитують Його, чи тепер Він відбудує Ізраїльське царство.

На противагу цьому уявленню відновленого Да­видового царства Ісус дає обітницю, що вони спов­няться силою Святого Духа, і доручає їм бути Його свідками аж до краю землі.

Остаточно відкинуте питання про час і пору. Ді­яльність учнів не повинна ані надуживати історією, ані шукати невідомого прийдешнього. Християн­ство — це присутність, дар внутрішньої близькості Бога і доручення діяти, свідчачи про Ісуса Христа.

У цьому зв' язку характерною є фраза про хмару, що взяла Ісуса з-перед очей учнів. Хмара нагадує нам сцену Преображення – де ясна хмара огорнула Ісуса та учнів (пор. Мт 17, 5; Мк 9, 7; Лк 9, 34-35). Пригадує нам також про сцену благовіщення Марії Божим посланцем Гавриїлом, що сила Всевишнього «отінить» її (пор. Лк. 1,35). Хмара нагадує про святий намет Старого Союзу, де вона є знаком присутності Господа (пор. Вих 40, 34-35), Який ішов як хмара перед ізраїльським народом дорогою пустині (пор. Вих 13, 21 — 22). Розповідь про хмару однозначно є богословською розповіддю. Хмара позначає возне­сіння Ісуса не як подорож до зірок, а як вступ у Боже таїнство. Цим виражено зовсім інший вимір буття.

Новий Завіт — від Діяння апостолів до Послання до Євреїв — передбачає «місце», куди Ісус пішов у хмарі, описане на підставі Пс 110, 1. Як це — сидіти чи бути по правиці Отця. Що це означає? Під місцем не мається на увазі далекий космічний простір, де Бог, так би мовити, спорудив свій трон і на цьому троні дав місце й Ісусові. Бог не є в одному із просторів поряд з іншими просторами. Бог є Богом — пере­думовою і підвалиною всього існуючого простору, але не частинного його. Бог є Господом і Творцем усього простору. Його присутність не просторова, а якраз божественна. «Сидіти праворуч Бога» озна­чає мати частку в цій Божій могутності над усяким простором.

В Одній суперечці з фарисеями Ісус сам по-новому пояснює псалом 110, що вказало християнам шлях до розуміння. Уявленню про Месію як нового Давида і Давидове царство — уявлення, що донедавна було при­таманне апостолам — Ісус протиставляє уявленню про Того найбільшого, Хто має прийти: справжній Месія не Син Давида, не Господь Давида. Він сидить не на троні Давида, а на Божому троні (пор. Мт 22, 41 — 45).

У Вознесінні Ісус йде не кудись до далеких не­бесних світил, а входить у спільність життя і влади з живим Богом, у стані вищості Бога понад усяким простором. Тому Він не «пішов геть», але завдяки са­мій Божій могутності завжди присутній тепер з нами і для нас. У прощальних промовах Євангелія від Йоана Ісус саме це говорить своїм учням: «Відходжу і до вас повернуся» (Йн 14, 28). У цьому стихові подиву гідно виражено своєрідність «відходу» — одночасно Він є «приходом», і цим інтерпретовано таїнство хреста, Воскресіння і Вознесіння. Його відхід є якраз таким приходом, новим способом близькості, тривалої при­сутності, як Йоан показує радість, про яку ми чули в Євангелії від Луки.

Оскільки Ісус є біля Отця, Він не є далеко, але близько до нас. Тепер Він уже не в одному окремому місці світу, як перед Вознесінням, тепер у своїй мо­гутності, що перевищує для усіх усякий простір, Він присутній поруч з усіма і йому моляться всі — про­тягом цілої історії — і в усіх місцях.

В Євангелії (Мк 6, 45 — 52 і парал.) є чудова неве­лика розповідь, де Ісус передвіщає у своєму земному житті цей вид близькості до нас і так дає нам легше її збагнути.

Після помноження хлібів Ісус каже учням сісти на човен і переплисти на інший берег, до Витсаїди, а сам відпускає народ. Потім Він усамітнюється «на горі» для молитви. Учні залишаються в човні одні. Через сильний вітер, штормові хвилі бурі їм загро­жує небезпека. Господь, здається, далеко на своїй горі. Але тому, що Він є біля Отця, Він бачить їх. Він іде до них по морю, сідає у човен і припроваджує їх до їхньої мети.

Це образ часу Церкви, який призначений і для нас. Господь є «на горі» Отця. Тому Він нас бачить. І тому може будь-коли ввійти у човен нашого життя. Тому ми можемо Його завжди кликати і завжди бути пев­ними, що Він бачить і чує нас. Також і сьогодні човном Церкви Ісус кермує через схвильований океан часу із зустрічним вітром історії. Часто виглядає, що човен нібито потопає. Проте Господь є близько і приходить у слушну годину. «Відходжу і до вас повернуся», — це довіра християн, причина нашої радості.

МОЛИТВА ВІРНИХ

Помолімося зв заступництвом Пресвятої Діви Марії у щирій молитві за святу Церкву, увесь світ та нашу Вітчизну.

1. Молімося за Церкву по всій землі, щоб для усього світу була ознакою постійної Божої турботи над людьми.

2. Молімося за єпископів і священиків Церкви в Україні, щоб охоче служили Богу і людям, як Марія.

3. Молімося за всіх матерів, щоб Боже благословення і підтримка людей допомагали їм у вихованні дітей.

4. Молімося за стражденних і в нужді, щоб не бракувало людей готових прийти їм з допомогою.

5. Через заступництво Марії молімося за вмираючих, щоб зберегли віру в Божу милість.

6. Молімося за нас самих, щоб ми, як Марія охоче приймали та виконували волю Бога.

Боже, Отче, вияви нам свою милість, почуй молитви, котрі приносимо Тобі та зміцнити нашу надію. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

РОЗАРІЙ – СЛАВНА ЧАСТИНА

Таємниця 1 – Воскресіння Христове

«Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся! Бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Він лежав» (Мт 28, 5-6).

О Ісусе, Ти переміг смерть, а воскреснувши з мертвих, переміг гріх. Прошу Тебе, допоможи мені щиро покаятися у своїх гріхах, висповідатися з них і розпочати нове життя. Амінь.

Таємниця 2 – Вознесіння Ісуса

«Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв свої руки і поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо» (Лк 24, 50-51).

О Ісусе, Ти вознісся на небо, щоб приготувати мені місце. Вчини, щоб я гідно наслідував Твоє земне життя та зміг радіти з Тобою в Небі. Амінь.

Таємниця 3 – Зіслання Святого Духа

«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Діян 2, 1-4).

О Ісусе, Ти зіслав нам Святого Духа, щоб ми могли пізнати міць любові Отця. Даруй нам благодать віри, щоб ми могли бути справжніми свідками Твоєї любові кожного дня. Амінь.

Таємниця 4 – Пречиста Діва Марія взята до неба

«Він зглянувся на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть Мене всі покоління, бо вчинив Мені велике Сильний! І святе Ім’я Його» (Лк 1, 48-49).

О Ісусе, Ти з тілом і душею забрав Марію до неба. Просимо, сповни наші серця прагненням повернення до дому Небесного Отця. Амінь.

Таємниця 5 – Коронування Діви Марії на Царицю неба і землі

«І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена  в  сонце,  і  місяць  під  її  ногами,  а на її голові – вінець із дванадцяти зірок» (Одкр 12, 1).

О Ісусе, через руки Марії жертвую Тобі ціле моє життя, моє сьогодні і моє майбутнє. Будь Господом кожної хвилини мого життя. Амінь.

Літанія до Непорочного Серця Марії

Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!

Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже,           помилуй нас.

Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.

Духу Святий, Боже,               помилуй нас.

Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.

Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.

Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.

Серце Марії, доме Віковічного Слова, молись за нас.

Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.

Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.

Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.

Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.

Серце Марії, жертво любові, молись за нас.

Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.

Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.

Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.

Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.

Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, прости нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, вислухай нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            помилуй нас!

Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Акт присвячення парафії Матері Божій

(можна прочитати після Меси або під час молебню)

Непорочна Діво! Мати істинного Бога і Мати Церкви!

Ти являєш свою милість і співчуття усім, хто прибігає під Твій покров, вислухай молитву, яку ми, Твої діти, з довірою возносимо до Тебе і представ її Твоєму Сину, Ісусу, нашому єдиному Відкупителю.

Мати Милосердя, Наставнице прихованої і тихої самопожертви, Тобі, котра виходиш нам назустріч, ми, грішники, віддаємо цього дня все наше єство і всю нашу любов. Віддаємо Тобі також усе наше життя: наші труди, наші радощі, наші слабкості та наші страждання. Уділи всім миру, справедливості і благополуччя. Все, чим ми є і що маємо, довіряємо Твоїй турботі, Володарко і Матінко наша. Ми хочемо бути повністю Твоїми, з Тобою пройти шлях цілковитої вірності Христу в Його Церкві. З любов’ю завжди веди нас за руку.

Маріє, Мати наша і Царице! Просимо за Святішого Отця Н., за всіх єпископів, священиків, щоб вони вели вірних стежками ревного християнського життя, стежками любові і смиренного служіння Богові та людям.

Споглянь, які великі жнива і впроси Господа, щоб Він наповнив весь Божий народ голодом святості і надихнув численні покликання: священиків і монахів, сильних у вірі та ревних у звершуванні Божих тайн.

Дай нашим сім’ям благодать шанувати зачате життя і любити його тією самою любов’ю, з якою Ти у своєму лоні зачала Сина Божого. Пресвята Діво Маріє, Мати Прекрасної Любові, бережи наші сім’ї, щоб вони завжди жили у злагоді, та благослови нам у вихованні дітей.

Наша надіє, споглянь на нас співчутливо, навчи завжди йти до Ісуса – а якщо впадемо, допоможи нам піднятися і повернутися до Нього, визнаючи наші провини й гріхи у таїнстві покаяння, яке повертає душі спокій.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.

Свята Мати, вчини, щоб ми з Божим миром у сумлінні та із серцем, вільним від гніву та ненависті, могли нести всім істинну радість та істинний мир, які приходять до нас через Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Отцем і Святим Духом живе і царює на віки вічні. Амінь.

або:

Богородице Діво, Володарко і Царице наша!

Ми, діти святої Католицької Церкви, стаємо сьогодні перед Тобою, сповнені щирою турботою про нашу вірність Ісусовому хресту і Євангелію, турботою про Боже життя в наших сім’ях.

Ми прагнемо особливим чином зараз повністю віддатися Тобі у власність і ввірити у Твої материнські долоні все найдорожче, що в нас є. Одвіку сам Небесний Отець явив Тебе як промінь надії нашим прародителям. Тобі Він віддав свого Єдинородного Сина, котрий народився з Тебе, щоби спасти нас. Твій Син, найкраща Мати, віддав на хресті Тобі те, що мав найдорожче на землі: своїх братів в особі улюбленого учня Йоана. Заохочені таким прикладом, з тим більшою довірою стаємо перед Тобою.

Дбайлива Мати Святого Сімейства! Під Твою материнську опіку віддаємо наші сім’ї, щоб через Тебе вони відродилися в Богові і жили за прикладом назаретської сім’ї. Будемо укріпляти в них царювання Твого Сина, обстоювати Боже Ім’я та християнські звичаї.

О Маріє, Мати Церкви! Прийми під свій покров нашу парафію і оточуй своєю неустанною опікою наших священиків. Будь милостивою Матір’ю для всіх нас, грішних: як живих, так і тих, які вже скінчили своє земне життя. Почуй молитви своїх дітей, о Володарко і Заступнице наша! З цього моменту, наша Мати, вважай нас і все, що маємо, своєю власністю, опікуйся нами, керуй нами і провадь до Твого Сина.  Амінь.

Завантажити матеріали українською мовою

Завантажити матеріали польською мовою

Завантажити матеріали російською мовою