Літургійні читання на 19 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Св. ап. Юди, брата Господнього.

Апостола:

Апостол
Юд 1, 1-10

1 Юда, раб Ісуса Христа, брат Якова, — покликаним, улюбле­ним у Бозі Отці та збереженим Ісу­сом Христом: 2 милосердя вам, мир і любов хай помножаться!
3 Улюблені, докладаючи всі ста­рання, щоби писати вам про наше спіль­не спасіння, я визнав за необ­хідне написати вам, заохочуючи вас боротися за віру, одного разу пере­дану святим. 4 Адже ввійшли деякі люди, віддавна призначені на цей осуд, безбожні, які благодать нашого Бога обер­та­ють на розпусту та відрікаються від єдиного Володаря [Бога] і Господа на­шого Ісуса Христа.
5 Хочу вам нагадати, хоча ви все знаєте, що Господь, спершу виз­во­ливши народ з Єгипетської землі, піз­ніше вигубив тих, які не пові­рили. 6 І ангелів, які не зберегли свого початкового стану, але покинули своє житло, затримав у вічних кай­да­нах під темрявою для суду ве­ли­кого дня. 7 Також Содом і Гоморра та до­в­ко­­лишні міста, що подібним до них спо­собом чинили розпусту і ходи­ли за іншим тілом, зазнали кари вічно­го вогню — і лежать вони, як при­клад.
8 Так само й ці сновиди опога­ню­ють тіло, відкидають владу і зне­ва­жають славу. 9 Та сам архангел Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про тіло Мойсея, не наважився ви­нести зневажливого суду, а сказав: Нехай докорить тобі Господь! 10 А ці зневажають те, чого не зна­ють, а коли що знають від при­ро­ди — як ті безсловесні твари­ни — то й тим себе гублять.

Євангеліє
Йо 14, 21-24

21 Хто має Мої заповіді та ви­конує їх, той Мене любить. А хто Ме­не любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлю­ся йому сам.
22 Каже Йому Юда, — не Іска­ріот­ський: Господи, чому це так, що Ти маєш намір з’явитися нам, а не світові? 23 У відповідь Ісус сказав йому: Як­що хто любить Мене, той буде ви­конувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до ньо­го, і зробимо оселю в ньому. 24 Хто ж не любить Мене, слів Мо­їх не виконує. Слово, яке ви чу­єте, є не Моє, але Того, хто послав Ме­не, — Отця.

Свято:

Апостол:
Євр 2, 11-18

11 Адже і Той, хто освя­чує, і ті, які освячуються, — всі від Одного. Че­рез це Він не со­ро­миться називати їх бра­та­­ми,12 кажучи:
Сповіщу Твоє Ім’я Мо­їм братам, серед Церкви оспіву­ва­тиму Тебе.
13 І знову:
Я буду надіятися на Ньо­го! І ще: Ось Я і діти, яких Мені дав Бог.
14 А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чи­ном став їхнім спільником, аби своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола,15 і визволити тих, які через страх смерті все життя утри­му­ва­лися в раб­­стві. 16 Адже не ангелів Він приймає, але приймає нащадків Авраама. 17 Тому треба було Йому в усьо­му уподібнитися братам, аби бути ми­лосердним і вірним Перво­свяще­ником перед Богом, для убла­гання за гріхи людей. 18 Бо в чому сам постраждав, бу­дучи випро­бу­ва­ним, Він може до­по­могти і тим, хто переносить ви­про­бування.

Євангеліє
Йо 3, 13-17

13 Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, хто зійшов з неба: Син Людський, [який на небі]. 14 Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Люд­ський, 15 щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя.
16 Бо так Бог полюбив світ, що дав [свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не за­гинув, але мав життя вічне. 17 Адже не послав Бог [свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби че­рез Нього спасти світ.