Роздуми над Божим Словом на вівторок І звичайного тижня, рік ІІ
Читаючи цей уривок, можна вельми здивуватися. Звідки в такому побожному місці, як синагога, взявся біснуватий? Євангеліє показує, що це можливо… Святий Марко зазначає, що це була «їхня синагога»: «І якраз був у їхній синагозі один чоловік, одержимий нечистим духом». На що вказують слова «їхня синагога»? Може на те, що це місце зібрань було більше домом тих людей, аніж Божим домом: «духовною лабораторією» певної групи людей, де вони не так прославляли Бога, як використовували Бога, щоб славити себе.
Дуже важливо, щоби спільнота була місцем, де шукають волю Бога і прославляють Його самого, а не полем самочинних духовних експериментів, де є «спеціалісти в галузі духовного життя», а Бог потрібен лише для того, щоб усе вдалося.
Поки Ісуса не було в синагозі, біснуватий почувався добре. І ніхто, можливо, й не підозрював, що серед них може бути біснуватий. Питання: якою ж мала бути спільнота, аби хтось такий почувався там, як удома?!! Адже він занепокоївся лише тоді, коли прийшов Ісус і почав навчати. Спільнота без Ісуса і без Його вчення, тобто без Божого Слова, — це спільнота, яка притягує біснуватих.
Усе це відбувалося в суботу!!! Можна бути у святий час, на святому місці, але без Ісуса — і мати нечистого духа. Це може звучати як оксюморон, суперечність, але саме так виглядає спільнота без Ісуса.
“ Боже Слово демаскує те, що не є Божим. Коли приходить Ісус — те, що не Ісусове, мусить вийти на яв
Коли Ісуса не було в синагозі, біснуватий не кидався, не був агресивний. А можливо стояв разом з усіма, бив поклони, молився… Зовні — наче побожний «у квадраті», а всередині — дух лукавий. Небезпечна ситуація. Спробуй-но в побожному вирахувати лукавого..? Можливо, що саме про таке зібрання пише святий Йоан в Одкровенні (2, 8-9):
«І ангелові Смирнської Церкви напиши: Так каже Перший і Останній, котрий був мертвий і ожив: Я знаю твої [діла], скорботу і бідність, проте ти багатий; знаю і зневагу тих, які називають себе юдеями, але такими не є; вони є зборищем сатани».
Все змінилося, коли Ісус увійшов у синагогу і почав навчати. Боже Слово демаскує те, що не є Божим. Коли приходить Ісус — те, що не Ісусове, мусить вийти на яв. Тому не дивуйся, що під час молитви зазнаєш так званого розсіяння. Коли молишся, Ісус приходить до твого серця, а отже все, що у твоєму серці є не Ісусове (надмірні клопоти, пожадання, образи, непрощення та ін.), виходить у вигляді розсіяння. Не бійся цього, а просто звертай увагу, бо молитва допомагає тобі побачити себе в істині.
«Присутність Спасителя — кайдани для демона», — казав св. Беда Шановний.
«Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто Ти є — Святий Божий!»
Демони чудово знали, для чого прийшов Ісус і яка Його місія. Було б непогано, щоби своїм знанням вони нас не засоромлювали. Чи ти знаєш мету візиту Ісуса до твого серця?
На перший погляд здається, що Ісус зустрів у синагозі якогось «побожного демона»: визнав, що Ісус Святий, Син Божий. (Це ж треба?!..) Не залишаймо цієї ситуації без відповіді, без реакції на неї. Якщо уважно переглянути інші біблійні тексти, де демон визнає в Ісусі Сина Божого, то можна помітити, що він це робить завжди з примусу: його примушує Божа Присутність. Немає жодного тексту в Новому Завіті, де йшлось би про «демона-євангелізатора», який сам прийшов до синагоги та проповідував Ісуса як Сина Божого. Крім цього, в тексті виразно видно претензію, яку має біс до Сина Божого: «Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас?» Здається, такі претензії нерідко виникають у серцях віруючих християн: «Господи, доки Ти мене будеш випробовувати? За що, Господи, все це на мене?» Якщо вам знайомі такі репліки — то знайте, звідки вони походять.
Святі Отці Церкви (Августин, Йоан Золотоустий) коментують цей уривок так: демони визнали віру, але без любові. Тому коли хтось хизується вірою, а любові не має, то він подібний до демонів.
Пригляньмося також і до самого звільнення, до послідовності. Може, вона показує певний процес?!
1) «Замовкни!» — перший крок до свободи: не слухати шепоту демонів, не відгукуватися на спокуси. Ісус наказав демонам замовкнути, щоб правда не вимовлялася нечистими устами, каже Афанасій з Александрії.
2) «Вийди!» — наступне слово. Щоб злий дух вийшов із твого життя, потрібно, щоб він спершу замовк. Але тільки одне Слово спроможне подолати шепіт лукавого: СЛОВО БОЖЕ!
3) «Затряс ним» — струс у твоєму житті може бути ознакою процесу визволення. У версії Євангеліста Луки написано, що демон кинув біснуватого перед усіма. Що це могло б означати? Може те, щоб усі узріли своє справжнє становище, свою життєву позицію, свої серця.
4) «І враз розійшлася чутка про Нього всюди, по всій Галілейській околиці» — це євангелізація. Свідчення про Божу любов є ознакою чийогось звільнення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
