Роздуми над Словом Божим на п’ятницю VII звичайного тижня, рік ІІ
Закон Мойсея справді дозволяв розлучення. Точніше кажучи, ішлося про одностороннє рішення чоловіка розірвати шлюб і «відпустити» дружину, тобто, по суті, вигнати її з дому. Не було ніякого суду, не передбачалося апеляції. Бувало, що жінку «відпускали», керуючись просто хвилинною примхою. Звичайно, не слід уявляти, що такі випадки траплялися дуже часто; в будь-якому разі, набагато рідше, ніж сьогоднішні розлучення. Сімейні цінності були тоді у великій пошані, бралося до уваги благо дітей, та й велика сума викупу, яку свого часу чоловік заплатив батькові своєї дружини, не заохочувала до легковажності у цьому питанні. Тим не менше, говорити про рівноправність відносин чоловіка і жінки у подружжі не випадало (згадаймо ще, що чоловік міг, теоретично, мати кілька жінок). Можна сказати, що на тогочасне подружжя не дивились як на святий союз. Сама церемонія шлюбу була більше світською, ніж релігійною (не відбувалася, скажімо, в синагозі й не була пов’язана із релігійним ритуалом).
Своєю відповіддю фарисеям на їхнє питання у справі розлучень Ісус змінює оптику бачення того, чим є подружжя. Він не вигадує нічого нового, лише відсилає до часу, що був «на початку», коли Бог сотворив перших людей і хотів, щоб вони були відображенням Його любові, Його досконалим образом. Людство і люди «на початку» — це люди такі, якими їх хоче бачити Бог: здатні любити без зради і підступу, бути вірними одне одному, і радість свого існування черпати з присутності любимої людини. Згідно з Ісусовою логікою, подружжя є святим, бо воно становить не просто реалізацію людських бажань і почуттів — воно є увінчанням і продовженням Божого плану творіння, а взаємна любов чоловіка і жінки несе в собі щось із любові Бога до створеного ним світу.
І якщо в реальному житті чимало конкретних подружжів далекі від цього задуманого Богом ідеалу, то це значною мірою тому, що ми втратили віру в те, що ми — діти Божі, і що щастя, яке Він нам хоче дати, — можливе. Ісус саме для того й прийшов на світ, щоб повернути його до стану, який був «на початку», щоб учинити з нього світ, у якому пануватимуть любов і вірність.