Молитовник

Хресна Дорога (роздуми кардинала Карло Марія Мартіні)

11 Березня 2016, 16:59 5121
Голгофа

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Господь з вами.
І з духом твоїм.
+Читання святого Євангелія від Йоана.

Йн 13,1-4,12-13,15

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив Його, Ісус знаючи, що Отець усе дав Йому в руки, і що від Бога Він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.

Слово Господнє.
Слава Тобі, Христе.

Болісні події життя Ісуса є школою життя. Отже, треба пройти нам хресною дорогою разом зі Спасителем, якщо прагнемо навчитися бути людьми, і відкрити для себе повне значення слова «людина», якщо прагнемо істинного життя і спасіння.

Господи, навчай нас із Твого Хреста шукати в хресті твоєму Бога Істинного і Справжню Людину; яви нам самим відповідь, ким ми зараз є.

Молімося.
Господи, Ти початок і кінець всякого творіння, що громадиш людство у живому храмі Сина Твого; вчини нас витривалими посеред радісних і сумних подій світу цього, щоб ми терпеливо очікували надії Твого Царства і витривалістю здобули життя вічне. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Ти, що за нас зносив рани….

І стояння
Ісуса засуджено на смерть

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити (Мт 27, 1).

Роздумуючи в тиші, замислюючись над таємницею хреста, помічаємо, що страждання і смерть Ісуса проявляють Його любов до людей. Він любить нас такими, які ми є: з нашими слабкостями і гріхами, з нашими трагедіями і життєвими ранами; любить нас, відділених від Бога; любить нас любов’ю справжньою. Істинність любові Ісуса до нас засвідчується найбільш жорстоким реалізмом людської поведінки, незноснної, несправедливої, такої, що прийняти найтяжче. Від нас, таких грішних, невдячних, непослідовних, зрадливих Ісус не втікає і не відмежовується, а навпаки: силою своєї любові прагне пробудити в нас благі сили співчуття і покаяння, навернення і відновлення віри.

Ти, що возлюбив нас до смерті хресної: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що бідністю своєю зробив нас багатими: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що оживляєш нас надією твого спасіння: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш…

Отче, Ти викупив нас кров’ю Сина Твого, що прийняв смерть несправедливу від нас, грішних, і воскрес до вічного життя. Зміцни нас Духом Правди, щоб ми були готові з радістю дати відповідь про надію, яку прийняли в свої серця. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Страждальна Мати під Хрестом стояла,
Плакала ридала, в сльозах промовляла:
«Ой, Сину, Сину, за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На Хресті!»

Ти, що за нас зносив рани….

ІІ стояння
Ісус бере свій хрест

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

А коли насміялися з Нього, скинули з Нього плащ, надягнули на Нього Його одіж і повели на розп’яття (Мт 27, 31).

Споглядаючи на Розіп’ятого очима віри, маємо навчитися бачити в Ісусі Сина Слухняного, Сина Божого; Істинного Бога й істинну людину, що здійснює в собі самому єдиний у своєму роді послух Богу отців, який є Його Отцем. У тайні свого страждання і хреста Ісус переживає послух з упованням, із відданням, якого не може зменшити жодна ворожість чи протистояння з боку тих, хто далекий від Отця. Всі люди можуть противитись Ісусові, але Він іде вперед, вірний справі, виконати яку послав Його Отець.

Ти, що від людей прийняв смерть, а від Отця воскресіння: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Слуго вірний Бога — Творця життя: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що даруєш нам мир невимовний: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче, вчини нас вірними учнями Премудрості, яку Христос розіп’ятий нам з хреста викладає, щоб ми навчилися перемагати спокуси і страхи, що носимо в собі або зустрічаємо у світі, аби йти дорогою голгофською до життя істинного. Через того ж Христа, Господа нашого. Амінь.

Під Твою милість прибігаємо, Пресвята Богородице Діво. Молитвами нашими в скорботах наших не погорди, від бід захисти нас, Єдина Чиста і Благословенна! О Володарко наша, Заступнице наша, Утішителько наша. З Сином своїм примири нас, Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас!

Ти, що за нас зносив рани….

ІІІ стояння
Ісус уперше падає під тягарем хреста

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші (Іс 53,4).

Ми покликані до споглядання Ісуса, який став жертвою наших гріхів. Він є реальною постаттю і відчутним знаком кожної людини, покривдженої, понівеченої гріхами інших людей. Ставши беззахисним пророком, Христос прагне відкрити нам очі на темну правду про жалюгідність людської долі. Якщо наше навернення справжнє, якщо воно зродилося з любові та прощення Розіп’ятого, — то неодмінно має принести свої добрі плоди і змінити суспільство довкола нас на краще.

Сину Отця, світло і надіє народів: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що зодягнув на себе наші болі і страждання: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що даруєш зір сліпим і волю поневоленим: Господи, помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.

Отче Святий, Ти, незмінно вірний обітницям своїм, піднеси голови наші, схилені під тягарем зла, і відкрий наші серця на надію, щоб ми могли очікувати без сумнівів і сум’яття на славний прихід Христа, Судді і Спасителя. Через того ж Христа, Господа нашого.

«Ти жертвувався всіх людей спасати,
За то діждався невинно вмирати,
За світ лукавий, злобний і неправий,
Що сповнив на Тобі, свій засуд кровавий
На Хресті!»

Ти, що за нас зносив рани….

ІV стояння
Ісус зустрічає свою матір

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, — а його ж любив Він, — мовить до матері: «Жінко, ось син твій» (Йн 19, 26).

Вчини, Господи, щоб, споглядаючи тайну Страждання, ми не втратили з очей того, що суттєве: дай споглядати Тебе і любов Твою, що наповняє Таїнство Євхаристії, любов розіп’яту, яка так необхідна нам для зрозуміння нас самих і всього нашого життя. Благаємо Тебе, покладаючись на заступництво Марії, Страждальної Матері Ісуса, яка вміла бачити суттєві речі у своєму земному житті.

Сину Марії, що просвітив життя наше світлом Євангелія: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що даєш нам вічну потіху: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що є Главою Церкви, яку ведеш до вічного спасіння: Господи, помилуй!
Господи помилуй!

Отче наш.

Отче Святий, Ти зробив Пресвяту Богородицю осяйним знаком на шляху Церкви, прочанки на землі; дай нам за Її заступництвом тверду віру і живу надію, які переможуть усіляку перешкоду на шляху до спасіння. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Під Твою милість…

Ти, що за нас зносив рани….

V стояння
Симон Кириней допомагає Ісусові

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

І як вели Ісуса, то схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом (Лк 23, 26).

Хрест перешкоджає тим, хто не має відваги зректися самого себе і довірити себе рукам Отця. Він залишається мовчазним зловісним символом болю для того, хто не готовий проявити солідарність з Христом і з братами; для того, хто сподівається, що всі проблеми можуть вирішитися самі собою; для того, хто вважає слабкість і біль свого ближнього прикрою незручністю, що її треба за будь-яку ціну уникнути, залишити на плечах інших людей; для того, хто не готовий вийти на зустріч потребуючому, стражденному брату чи сестрі. Бачимо хрести в церквах, вішаємо їх у наших домівках, собі на шию, — але нести хрест, як ніс його Господь, або нести його разом із Ним, нам часто бракує відваги.

Ти, що дарував нам примирення з Отцем своїм: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що помер за усіх, а нині живеш для Бога: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Господи Ісусе Розіп’ятий, Сило і Мудросте Божа: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче, Ти так любиш нас, що наближаєшся до страждання кожної людини, аби помістити його в тайну Пасхи Твого Сина; вчини нас чистими і міцними у випробуваннях, щоб, за прикладом Христа, ми навчилися розділяти з братами тайну страждання, будучи освітленими надією, що спасає. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

«Мій Боже милий, усердно Тя молю,
Додай Мені сили у нещаснім болю.
Тебе благаю, як сама лиш знаю,
І Тобі днесь Сина Мого поручаю
На Хресті.»

Ти, що за нас зносив рани…

VI стояння
Жінка обтирає лице Ісуса

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», — Він освітив серця наші, щоб у них засяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа (2 Кор 4, 6).

Смерть Ісуса на хресті дає свідчення любові Бога, яка йде до кінця, і запевняє нас, що здатність любити дана кожному; водночас вона запрошує нас переглянути критерії наших відносин із людьми, нашу відданість іншим, наше служіння ближнім. У нашому житті існує багато простих речей, що вимагають глибокого навернення, вимагають схилити коліна перед хрестом і прийняти його реалізм та його вірність, які змінюють життя.

Ти, що, будучи піднесений на хресті, усіх притягуєш до себе: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що торкаєшся сердець, аби привести їх до покаяння: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що даєш світу слово спасіння: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Боже, Утішителю пригноблених, Ти освічуєш тайну страждання і смерті сяйвом надії, яким сяє Обличчя Христа; вчини, щоб посеред випробувань ми залишалися глибоко з’єднані зі Страстями Сина Твого, і щоб виявилася в нас потуга Його Воскресіння. Через того ж Христа, Господа нашого. Амінь.

«Моя опоро, Мій Ти світе ясний!
Гаснеш заскоро, в’янеш безчасний.
А що ж зі Мною станесь, сиротою?
Я сама на світі, як билина стою
Під Хрестом».

Ти, що за нас зносив рани…

VII стояння
Ісус удруге падає під тягарем хреста

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної (Флп 2, 5.8).

Досвід життя вчить нас, що людська історія переповнена болем, стражданням, смертю. Не Ісус вигадав хрест. Він натрапив на нього на своєму шляху, так як натрапляє на нього кожен, хто ходить по землі. Натомість те нове, що Ісус вигадав, — це помістити на хрест паросток любові. Таким чином хрест став дорогою, що веде до життя, посланням любові, джерелом тепла, що змінює людину. Хрест Ісуса обіймає кожного з нас і дає кожному завдання: приймати цей хрест в особистому, родинному житті, серед друзів і сусідів, серед усіх, кого ми зустрічаємо.

Ти, що був слухняним аж до смерті: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Царю слави, що царював із хреста: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що кров’ю, пролитою на хресті, даруєш всесвіту примирення: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Боже, невичерпне джерело життя, підтримай силою Духа Твого людство, яке прагне справедливості й миру, щоб у кожній людині була живою віра в перемогу добра над злом, обіцяна і виконана на хресті Твого Сина. Він живе і царює з Тобою, в єдності Духа Святого, Бог на віки вічні. Амінь.

Під Твою милість…

Ти, що за нас зносив рани…

VIIІ стояння
Ісус зустрічає жінок-плакальниць

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Йшов за Ісусом натовп людей великий і жінки, що плакали над Ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте наді Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!» (Лк 23, 27‑28).

Бог перемагає зло не за допомогою бойових дій, але перемінюючи його ізсередини силою любові. Будучи серед людей, приймаючи і прощаючи їх, навіть тоді, коли приготовляють для Нього хрест і смерть, Ісус показує, як далеко штовхає Його любов до Отця, з якою Він себе ототожнює. Ні хрест ані смерть не можуть привести до зменшення любові Бога, до того, щоб сховатися і відділитися від людей, залишивши їх власній долі. Біль хреста кричить, говорячи нам про любов, щоб пробудити часом неочікувані можливості людей творити добро. Біль хреста стає знаком і нагодою до того, щоб людина могла проявити свою любов і слухняність волі Отця та відданість у служінні ближньому.

Ти, що став жертвою за наші гріхи: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Царю слави, що віддав за нас своє життя : Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що очищуєш від усякого гріха: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче, дозволь цій своїй родині з істинною вірою переживати тайни страждань Твого Сина, щоб ми могли відчути солодкий смак Твого прощення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

 «Мій Боже милий, усердно Тя молю,
Додай Мені сили у нещаснім болю
Тебе благаю, як сама лиш знаю,
І Тобі днесь Сина Мого поручаю
На Хресті».

Ти, що за нас зносив рани…

ІХ стояння
Ісус падає втретє під тягарем хреста

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Ісус, хоч і був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які Йому слухняні (Євр 5, 8‑9).

Споглядаючи Ісуса і поклоняючись Йому на хресті, можемо збагнути, яким всеосяжним є присвячення Христа Отцю і людям, через яке сяє досконалий приклад послуху, жертви і любові. Послух Ісуса, Сина Отця Небесного, проявлений аж до смерті, відкриває послідовне синівське ставлення до Отця. Він, який є Предвічним словом Отця, може існувати тільки як Слово, прийняте з послухом.

Ти, що увінчався славою і честю, перенісши смерть за для нас: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що піддався випробуванням, аби допомагати випробуваним спокусами: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що здобув досконалість через послух, щоби нас спасти: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Боже, добрий Отче, який не пощадив свого Єдинородного Сина, але видав Його для грішників, зміцни в нас послух вірі, аби ми в усьому наслідували Його діла і були переображені в світлі Твоєї слави. Через того ж Христа, Господа нашого. Амінь.

Під Твою милість…

Ти, що за нас зносив рани…

Х стояння
З Ісуса знято одяг

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Вояки узяли Його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде». А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб». Отож і вчинили так вояки (Йн 19, 23‑24).

Ми повинні згадати тепер наш гріх із покорою в серці, той гріх, що носимо в таємниці, вважаємо своїм найбільшим секретом, який знаємо лиш ми, і той гріх, що через брак співчуття і почуття братерства нищить інших та збільшує несправедливість у світі. Згадаймо всі ці гріхи, які кожен скоїв, противлячись Божому Слову, Божій Любові. Нині всі ми покликані покаятися в усьому цьому зі смиренням і стидом перед Розіп’ятим.

Ти, що кожного, хто кається, зодягаєш одежею твого пробачення : Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Суддя наш, що виявляєш усі таємниці серця: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Надіє наша в цьому і в майбутньому житті: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче, Ти усе твориш із любові, і Ти єдиний даєш захист бідним і смиренним; дай нам серце, вільне від усяких ідолів, щоб служити тільки Тобі одному і любити людей любов’ю Духа Сина Твого. Нехай Його нова заповідь буде єдиним законом нашого життя. Він живе і царює з Тобою у єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

Страждальна Мати під Хрестом стояла,
Плакала, ридала, в сльозах промовляла:
«Ой, Сину, Сину, за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На Хресті!»

Ти, що за нас зносив рани…

ХІ стояння
Ісуса прибивають до хреста

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Один із повішених розбійників зневажав Ісуса. А другий, озвавшись скартав його, та мовив: «Ісусе! Згадай про мене, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк 23, 39.40.42)

Отець приготував для Сина свого Царство, і Син розпоряджається ним для своїх. Першим із них став злочинець. Ісус дає йому примирення з Отцем не простим актом прощення, не заплющуючи очі на його провини, а занурюючи його в силу своєї милосердної та спасительної любові. Споглядання Розіп’ятого, читання Євангелія показує синівську довіру, надію і милосердя Ісуса. Смерть і хрест Спасителя виражають таку силу й міць примирення, що в кожному, хто прагне установити з Ним відносини, починаючи від тих, хто поруч, — здійснюється те, що вони несуть.

Ти, що маєш владу прощати гріхи: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що взиваєш усіх до покаяння: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що розбійнику розкаяному відкрив брами раю: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче, нехай нас завжди підтримують сила і терпеливість твоєї любові; нехай в нас плодоносить Слово Твоє — зерно і закваска Церкви, щоб оживала надія зростання нового людства, яке Господь наш, прийшовши вдруге, зробить сяючим, наче сонце, у Царстві своєму. Він живе і царює на віки вічні. Амінь.

Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою. Благословенна Ти поміж жінками, і благословенний плід лона твого, Ісус. Свята Маріє, Мати Божа! Молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Ти, що за нас зносив рани…

ХІІ стояння
Ісус помирає на хресті

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савахтані», — тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27, 45‑46).

“Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” У цих словах — увесь драматизм того, що довелось пережити Ісусові на хресті. Жахлива боротьба відбувалася на хресті поміж життям і смертю, поміж світлом і темрявою, поміж надією та відчаєм, поміж примиренням і муром ненависті. Ісус переживає цю боротьбу аж до болю й муки свого тіла і душі. Молитва псалмом — це душевний плач, а не протест проти Отця; це плач, сповнений смирення, довіри та ніжності, в якому визнається неспроможність зрозуміти те, що відбувається.

Ти, що пережив самотність, яку несе гріх: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що помер через гріхи наші: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що прийшов у світ, аби грішників спасти: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Боже Отче, Ти в годину хреста покликав людство до з’єднання з Христом; дай Церкві, що народилася з пробитого боку Спасителя, завжди відчувати Його присутність. Він живе і царює на віки вічні. Амінь.

Під Твою милість…

Ти, що за нас зносив рани…

ХІІІ стояння
Тіло Ісуса знімають з хреста

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Коли вояки прийшли і підступили до Ісуса й побачили, що Він уже мертвий, то голінок не перебивали Йому, лиш один з вояків проколов Йому списом бік. І потекла негайно ж кров — і вода (Йн 19, 33‑34).

Страсті Христові навчають нас не тільки помічати того, хто страждає, не тільки допомагати такій людині, але вчать нас вийти з логіки насильства, яке здається вічним і незмінним у людському серці та в людській історії. Жест пробачення й молитви, який Ісус вчинив умираючи, — це Блага Звістка, яка допомагає нам вірити, що тайна Страсної П’ятниці знає також світанок дня Пасхи, і що Господь хоче послужитися нашими руками, аби проявити турботу про своїх братів.

Ти, що навчаєш нас прощати: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що самого себе не пощадив, аби вирвати нас із цього світу: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, чиє серце було пробите за наші гріхи: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче нескінченно добрий і ласкавий, що ніколи не перестанеш підтримувати і насичувати дітей своїх: дай нам черпати з пробитого серця Ісуса високе знання любові Твоєї, щоб, відновлені силою Духа, ми могли нести всім багатства Твого відкуплення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Під Твою милість…

Ти, що за нас зносив рани…

ХІV стояння
Тіло Ісуса складають до гробу

– Поклоняємось Тобі, Христе, і благословляємо Тебе.
– Бо Ти через Хрест свій відкупив світ.

Як же настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса; Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов (Мт 27, 57‑60).

Воскресіння являє таку життєву силу, приховану у хресті, яка не знає жодної міри, виходить із берегів нашого уявлення про життя. Але це можливе лише тому, що йдеться про хрест Ісуса Христа, а не про будь-який хрест. Християнин, учень Христовий отримує від свого Вчителя і Господа те ж саме завдання: перемінити людський хрест у хрест Христа. Хрести людські суперечливі, не мають у собі ні життя, ні надії; хрест же Христовий сяє любов’ю і надією, приготовляє перемогу життя й воскресіння з мертвих.

Ти, що став в усьому до людей подібним: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Спасіння тих, хто Тобі слухняний: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Первосвященику милосердний і вірний: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче життя і Сотворителю воскресіння, перед Тобою мертві оживають; вчини, щоб слово Сина Твого, засіяне у серцях наших, зростало і приносило плід в усякому доброму ділі, щоб і в житті і в смерті ми мали тверду надію на славу життя майбутнього віку. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Радуйся, Маріє…

Ти, що за нас зносив рани…

 

Господь Воскрес із мертвих

Жінки поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, — був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, — і жахнулись. А він до них промовив: «Не вжахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, Його нема тут. Ось місце, де Його були поклали». І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися (Мк 16, 4‑6.8).

Пасха не розвіює болісної і трагічної реальності нашого життя, але будить нас, показуючи Ісуса Христа, живого серед своїх учнів, отже і серед нас і в нас самих; реальність, хоч би якою вона була темною і безнадійною, не може зашкодити любити, не може забрати в нас надії. Господь Ісус запевняє нас, що той, хто переживає страждання і смерть із любов’ю, не буде залишений Богом, але навпаки, прийнятий буде і наповнений життям та радістю. Хто любить Христовою любов’ю — отримує життя від Нього і стає здатним оживляти те, що довкола. Пасхальна радість здатна навчити нас із повагою пам’ятати про хрест Господній; вона ж дозволяє нам знайти такі дороги, на яких ми звіщатимемо про справжню надію, яку дає цей хрест.

Ти, що відкрив нам істинну дорогу життя: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Ти, що воскрес для нашого оправдання: Христе, помилуй!
Христе, помилуй!
Ти, що даєш нам силу любові, яка перемагає смерть: Господи, помилуй!
Господи, помилуй!

Отче наш.

Отче, який через Сина свого Ісуса Христа переміг смерть і відкрив нам шлях до життя, віднови нас Духом Святим і просвіти світлом Воскресіння. Через того ж Ісуса Христа, Господа нашого, який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки віків. Амінь.

Радуйся, Маріє…

Благословім Господа.
Богу подяка.

За матеріалами: propovidnyk.com.ua  

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books